Будівля в центрі міста, зведена ще у ХІХ столітті, пам’ятка архітектури, вона пережила зміну епох і влади, а під час повномасштабної війни – і російський ракетний удар. Попри пошкодження, Миколаївський академічний художній драматичний театр не припинив роботи, передає УНН.
З початком великої війни колектив одразу змінив звичний ритм життя: сцена стала не лише майданчиком для вистав, а й місцем волонтерства та підтримки для містян.
"Колектив театру не припинив своєї роботи. Ми займалися волонтерством — у майстернях шили бафи, балаклави, дощовики. Робили виїзні концертні бригади для ВПО, для військових, для дитячих садочків, щоб підтримувати місто", — розповідає директор і художній керівник театру Артем Свистун.
Навіть у найважчі місяці вистави не скасовували – їх просто переносили в укриття.
Найбільше випробування театр пережив восени 2022 року. Наприкінці вересня російська ракета С-300 влучила у будівлю. Вибухова хвиля вибила вікна, пошкодила фасад, обладнання та частину технічних приміщень.
"Було знищено чимало техніки, комп’ютери, апаратуру, пошкоджене світлове і звукове обладнання, люстру в залі, навіть швейні машинки. Але театр не припиняв роботи. Те, що могли швидко полагодити, – відновили", – каже Свистун.
Оскільки будівля є історичною пам’яткою, пошкодження від обстрілу внесли до реєстрів ЮНЕСКО як факт руйнування культурної спадщини. Попри це, театр продовжує працювати практично без пауз. Лише за минулий рік тут відбулося близько 400 вистав та заходів, які відвідали майже 47 тисяч глядачів. Частину програм тепер присвячують арт-терапії для військових, ветеранів, переселенців і дітей, що пережили війну.
"Зараз театр – це вже не просто розваги. Це більше просвітницький простір, місце підтримки для людей", – зазначає директор.
Водночас буденна робота сцени тримається на техніці, яка давно потребує оновлення. Найбільша проблема — це світловий пульт, він пережив вибух, але остаточно застарів. А світло для театру – один з ключових інструментів. Саме воно формує атмосферу вистави, керує ритмом сцени і допомагає акторам.
"Наш пульт має 48 фейдерів, а приладів у нас більше ста. Через це під кожну виставу доводиться все програмувати заново", – пояснює художник по світлу Артем Переверзев.
За його словами, обладнання працює вже близько чверті століття, а технічної підтримки для нього давно не існує.
"Із 48 фейдерів нормально працюють десь десять. Буває, що пульт зависає прямо під час вистави, тоді світло зникає на кілька хвилин, поки ми все перезавантажуємо", – каже Переверзев.
Інколи глядачі навіть не здогадуються, що технічна пауза на сцені – вимушена. Але для команди театру це щоденний виклик.
Попри технічні труднощі, зал майже завжди заповнений. Для багатьох мешканців Миколаєва похід до театру став способом хоча б на кілька годин відійти від щоденної напруги війни.
"Я часто приходжу сюди з донькою. Це півтори-дві години щастя, коли забуваєш про тривоги й вибухи. Ти просто поринаєш у гру акторів", – говорить глядачка Олена.
Інша прихильниця театру, Вікторія, називає ці вечори способом повернутися до нормального життя.
"Для мене театр – це як на кілька годин повернутися в довоєнний час. І ця можливість зараз настільки цінна, що словами важко передати", — каже вона.
Театр у прифронтовому місті давно перестав бути лише культурною інституцією. Для Миколаєва він став місцем, де люди знаходять опору – навіть тоді, коли світло на сцені іноді вимикається.