"Зациклення" на минулому і майбутньому посилює процес вигорання, сприяючи розвитку стресу і його наслідків. Нові висновки будуть покладені в фундамент подальшої розробки більш ефективних психотерапевтичних втручань. Про це пише УНН з посиланням на звіт дослідження фахівців Bielefeld University та журнал Communications Psychology.
Деталі
Вчені, що представляють університет у німецькому місті Білефельд, поділилися низкою висновків з триваючого дослідження психологічних факторів, які сприяють вигоранню. Ідеться про взаємозв'язок між вигорянням, самооцінкою і повторюваними негативними думками. Результати дослідження були опубліковані в журналі Communications Psychology.
Довідка
Коли люди перебувають у стані сильного стресу протягом тривалого часу, вони іноді можуть відчувати стан, відомий як вигорання. Цей стан характеризується вираженим емоційним, розумовим і фізичним виснаженням. Фактори стресу, що призводять до вигорання, можуть бути різними.
Вигоряння - явище досить поширене. Люди, які страждають на вигоряння, зазвичай мають труднощі з концентрацією уваги на повсякденних справах. Для деяких вигорання може бути дуже виснажливим.
Відправною точкою для новго дослідження є поява більшої кількості доказів наступної тези:
"Асоціації, виявлені в міжособистісних аналізах, не завжди відображають процеси, що відбуваються всередині індивідів".
Відштовхуюсиь від цього, вчені провели чотиритижневе дослідження миттєвої оцінки (EMA) за участю N = 96 студентів у період іспитів.
Зауваження: у кількох попередніх дослідженнях вивчався зв'язок між вигоранням або іншими формами психологічного стресу та самооцінкою.
Більшість з них були присвячені відмінностям між різними людьми або групами. Як результат, вони іноді не в змозі відобразити зміни, які можуть відбуватися в одній і тій же людині з плином часу.
Однак у новому методі дослідження з'ясовано більше - проведено додаткові статистичні аналізи взаємозв'язку між самооцінкою та вигоранням. Серед ключових висновків:
- коли студенти відчували себе краще і ставилися до себе з більшою повагою, вони, здавалося, були менш схильні до вигорання;
- значна частина зв'язків між самооцінкою та відчуттям вигорання була опосередкована повторюваними негативними думками як на внутрішньоособистісному, так і на міжособистісному рівні.
- вищий рівень вигорання супроводжувався посиленням повторюваних негативних думок, - це призводило до зниження самооцінки.
Нестабільність самооцінки частково пом'якшувала зв'язки між самооцінкою та подальшими тривогами перед сном і вигоранням на внутрішньоособистісному, але не міжособистісному рівні
Резюме та сподівання на нові винаходи
Результати, зібрані цією групою дослідників, вказують на таке:
- низька самооцінка пов'язана з більш повторюваними негативними думками;
- висока самооцінка — з менш повторюваними негативними думками.
Роздуми (тобто зациклення на минулих проблемах) і турбота про майбутні події, які є повторюваними негативними моделями мислення, у свою чергу, сприяють вигоранню, продовжуючи психічний та емоційний стрес.
У майбутніх дослідженнях дослідницька група сподівається докладніше вивчити динаміку і глибше зрозуміти психологічні фактори, що сприяють вигоранню.
Робота вчених може зрештою надихнути на розробку більш ефективних консультаційних чи психотерапевтичних втручань.
Нагадаємо
Гостра реакція на стрес виникає у відповідь на зовнішні подразники, а панічні напади зазвичай мають психологічну основу й можуть повторюватися навіть без очевидного подразника.