Верховний суд Нідерландів повернув в апеляцію справу ЮКОСу: від Росії вимагали 50 млрд дол. компенсації

Цитата:

“Верховний суд задовольнив касаційну скаргу Російської Федерації з одного питання. На думку Верховного суду, аргумент Російської Федерації про те, що акціонери здійснили шахрайство в арбітражному процесі, був помилково відхилений Апеляційним судом з процесуальних підстав і повинен був бути розглянутий з точки зору змісту. Отже, рішення Апеляційного суду не можуть бути залишені в силі. Верховний суд відхилив інші аргументи апеляції Російської Федерації”, — повідомляють у суді.

“Верховний суд скасував рішення Апеляційного суду та направив справу до Апеляційного суду Амстердама для поновлення обговорення та винесення рішення з відповідного питання”, — сказано у рішенні.

Історія справи

Нафтова компанія ЮКОС була однією з найбільших нафтогазових компаній Російської Федерації. У 1990-ті роки ЮКОС було приватизовано. У період з 2003 по 2006 рік Росія висунула ЮКОСу кілька суттєвих податкових вимог і, у зв’язку з цим, згодом продала з аукціону одну з основних виробничих компаній ЮКОСу. У результаті 2006 року ЮКОС було визнано банкрутом.

Потім три (колишні) основні акціонери ЮКОСу (Veteran Petroleum Ltd, Yukos Universal Ltd і Hulley Enterprises Ltd) ініціювали арбітражний розгляд проти Російської Федерації. 

Арбітражний розгляд відбувався у Гаазі. У своєму рішенні від 18 липня 2014 року арбітражний суд зобов’язав Російську Федерацію виплатити трьом акціонерам компенсацію близько 50 мільярдів доларів США. Згодом Російська Федерація звернулася до суду із заявою про відміну рішень. Районний суд ухвалив рішення на користь Російської Федерації. Апеляційний суд ухвалив, що рішення районного суду було невірним і відхилив позов про відміну арбітражних рішень. Це означало, що арбітражні рішення було відновлено. Потім Росія подала касаційну скаргу до Верховного суду.

Окупація Криму та її вплив на процес

Апеляційний суд Гааги, який зобов’язав Росію виплатити 50 мільярдів доларів колишнім акціонерам ЮКОСу, при ухваленні рішення спирався, зокрема, на так званий "Договір про прийняття Криму до складу РФ".

Акціонери ЮКОСу, вимагаючи від Росії компенсації через суд у Гаазі, посилалися на статтю № 26 Договору до Енергетичної хартії (ДЕХ), яка визначає “безумовну згоду” сторін на передачу спору до міжнародного арбітражу. Росія наполягала, що не ратифікувала ДЕХ, застосовувала його тимчасово і лише у тій частині, яка не суперечила російському законодавству. Стаття № 26 нібито суперечила законам РФ і не застосовувалася.

Суд не підтримав позицію Росії і зробив висновок, що після підписання і до ратифікації ДЕХ країна мала або тимчасово застосовувати договір в цілому, або зробити спеціальну заяву про відмову від застосування. Росія такої заяви не зробила.
Суд зазначив, що Росія у низці випадків погоджувалась на тимчасове застосування міжнародних договорів в цілому, навіть якщо деякі їхні положення суперечили законодавству РФ. Одним із прикладів суд назвав так званий “Договір про прийняття Криму до складу РФ”, який номінально використовується як виправдання анексії. Він діяв з підписання, а не ратифікації. При цьому, на думку Гааги, положення договору відхилялися від російських законів, оскільки встановлювали нові державні кордони.