“Сміттєва криза” в Україні - лакмусовий папірець профнепридатності міністра екології

Обіцянки-цяцянки

Екологічна катастрофа на Грибовицькому сміттєзвалищі у Львові, яка сталася у травні минулого року, змусила всіх українців звернути увагу на таку непривабливу складову їхнього життя, як відходи.

Виявилося, що відходи несуть загрозу не тільки навколишньому середовищу, а й здоров’ю та життю людини: жертвами пожежі на Грибовичах стали три людини. Та таких “грибовичей” по всій Україні — по декілька в кожній області.

Одразу після трагедії хто тільки не обіцяв вирішити сміттєву кризу. Починаючи від голови сільради, завершуючи урядом — усі наввипередки пропонували “радикальні рішення” та “антикризовий невідкладний план заходів реагування”.

Участь в “сміттєвому марафоні”, як і годиться, взяв міністр екології та природних ресурсів. І вже наприкінці серпня Остап Семерак пообіцяв Україні інтерактивну “сміттєву мапу” та Нацстратегію поводження з відходами. Дедлайн міністр поставив на грудень 2016 року, обіцяючи, що до цього часу Україна вперше за всю історію побачить документ для реформування усієї системи поводження з відходами.

Всі завмерли в очікуванні цієї панацеї від сміття. І от нарешті, наприкінці січня цього року на сайті міністерства з’явилася “Технічна редакція проекту Національної стратегії поводження з відходами для подальшого громадського обговорення”.

Ні текст Національної стратегії, ні текст проекту Національної стратегії, а текст Технічної редакції проекту Національної стратегії.

До речі, регламент Кабінету Міністрів України не передбачає ані підготовки, ані затвердження ніякої “стратегії”. Усталеною практикою (як в Україні, так і у світі) спочатку розробляється і схвалюється концепція закону України, а вже на її підставі розробляється проект закону.

Але зараз маємо справу з “особливим випадком” — технічною редакцією абстрактної стратегії.

Документ розроблений за участю Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ, програми підтримки “зеленої” модернізації української економіки німецької федеральної компанії GIZ та Європейського банку реконструкції та розвитку. Бажаючі можуть ознайомитися тут.

Коротко по суті “історичного документу” Мінприроди — Нацстратегії щодо поводження з відходами. Аналізуючи текст документу, перше, на що слід звернути увагу — 500 аркушів тексту викладені у довільній формі. Стиль майбутнього історичного документу не має нічого спільного з офіційним.

Взагалі відсутня єдина стратегічна ціль, яка би була сформульована чітко, лаконічно і з якої би випливали конкретні управлінські рішення. Тобто, така собі стратегія без стратегії.

У другому ж абзаці вступу автори вказують на профнепридатність міністра, констатуючи сучасний стан у сфері довкілля як незадовільний. За їх даними в країні відсутні: об’єкти з утилізації відходів, контроль за навколишнім середовищем, ефективні регуляційні та законодавчі норми, єдина організаційна структура (чого саме не вказано — ред). Натомість вкотре наголошено на незаконній утилізації відходів, розповсюджені стихійних звалищ та наявності фінансових перешкод.

Серед чинних організаційних структур, що мають відношення до сфери поводження з відходами автори вказують Державну санітарно-епідеміологічну службу, якої в Україні немає з травня 2016 року.

У розділі 5.2. “Інституційні вимоги” автори надають рекомендації щодо розподілу повноважень, прав і обов’язків між центральними органами виконавчої влади, які вже закріплені на рівні Законів України “Про Кабінет Міністрів України”, “Про центральні органи виконавчої влади”.

Не витримує жодної критики і розділ “Загальні цілі стратегії”. Наведемо лише декілька цілей: “збільшувати об’єм та покращити якість збору відходів”, або “оптимізувати можливості для утворення нових та мінімізувати наявні відходи”.

Крім того, автори вказують на те, що просування роздільного збору відходів слід здійснювати виключно за умови, якщо це є необхідним з технічної, екологічної та економічної точки зору, а також стандартів якості для певних галузей переробки (стор. 33 Основної частини).

Тобто, вказане положення фактично ставить під сумнів доцільність запровадження роздільного збору. Хоча, наступний пункт на цій же сторінці вказує на необхідність впровадження роздільного збору, без будь-яких умов, для специфічних потоків відходів. Більше того, Додаток 1 “Побутові відходи” розглядає роздільне збирання як запоруку ефективного функціонування розширеної відповідальності виробника (РВВ) та встановлює плани по збільшенню охоплення населення роздільним збиранням побутових відходів.

Взагалі після ознайомлення виникають питання:
1) хто виступає керівниками проекту;
2) хто входить до складу експертів (кваліфікація, фаховість, досвід роботи);
3) скільки коштів витрачено на розробку документу (кошторис оплати праці експертів та інші витрати);
5) хто візьме на себе відповідальність за результати “роботи” та подальше опрацювання і просування документу?

Ні конкретних термінів виконання, ні переліку необхідних для прийняття та реалізації нормативно-правових актів, ні виконавців документ не містить.

Сам не гам і іншому не дам

Гру міністра екології в “мапи” та стратегію можно було б йому пробачити, якби він не блокував при цьому розгляд у Верховній Раді важливих для країни екологічних законопроектів.

Якщо проаналізувати законодавчі ініціативи, зареєстровані цим парламентським скликанням, то “відходних” проектів знайдеться небагато. Відходи, сміття — тема непопулярна, неприваблива, чіпати її охочих небагато. Але тих, хто намагається — чекає довга дорога.

Пакет “відходних” законопроектів був включений до порядку дня профільного Комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи наприкінці грудня минулого року. Однак з тих чи інших причин засідання комітету переносилося двічі і мало би відбутися на наступному пленарному тижні у середу 8 лютого.

Але на прохання міністра О.Семерака всі проекти, які стосуються відходів з порядку дня були зняті. Офіційна причина — презентація того низькоякісного документа, про який мова йшла вище.

При цьому самим міністерством екології, під головуванням О.Семерака, до ВР було подано профільних законодавчих ініціатив по відходам аж “0”.

Не треба бути експертом, щоб розуміти як далі розвиватиметься ситуація в екологічні сфері. Невдовзі літо, спека, пожежна небезпека, а горіти в Україні є чому: “грибовицькі” гриби ростуть у кожному місті швидше, аніж наш Міністр пише “стратегію”...
А стратегію, судячи з підготовленого тексту, доведеться очікувати ще довго. Як і тих законів, які зараз блокує у ВР О.Семерак.
“Цей документ визнає те, що НСПВ є глибокою стратегією, яка може бути впроваджена послідовно протягом певного часу” (із тексту Нацстратегії).