Пілот вертольоту Мі-8 Тетяна Конарєва-Шиляєва служить у військовій частині А12/31, поблизу Вінниці, в селищі Гавришівка.
"Я - дочка військового льотчика, у нас родинна династія. Дитинство проходило в військових гарнізонах. Я навчалась в Харківському інституті військово-повітряних сил, закінчила в 2003 році. У мене на курсі нас 4 дівчини було. Дві дівчини в Сухопутних військах лишились, але в авіації, в місті Херсон. З двох одна тільки літає. Поки що немає більше жінок пілотів, а так - тільки штурмани. Мої батьки нормально віднеслись до вибору професії, бо батько в мене також військовий льотчик-снайпер, полковник запасу. Мама працює на авіаремонтному заводі. Не військова, але також пов’язана з авіаційною технікою. Сестра також військова", - розповіла Тетяна Конарьова-Шиляєва.
Вона зазначала, що своє місце роботи не вибирала – її туди направили після закінчення інституту. Хоча родом з Миколаєва, однак поїхала служити до Вінниці. Розподілом займається вище командування, тому молоді лейтенанти не обирають, куди можуть піти працювати.
"Я обрала військову авіацію, бо батько військовий, я не знаю, що таке цивільна авіація. Точніше, не знала. Хоча, якщо моя дитина захоче стати льотчиком – я буду сприяти тому, щоб це була цивільна авіація. Це складно. Така зараз моя думка, але може щось зміниться", - зазначила Тетяна Конарьова-Шиляєва.
Вертольотчиця розповіла, що вона нещодавно отримала нагороду за 20 років військової служби. Однак, держава досі не забезпечила житлом.
"Житла свого досі немає. У мене військовий - чоловік, також 22 роки вислуги, але також немає. Тобто, два військових, 20 і 22 роки вислуги, разом 42. Найбільша проблема – це житло. Це в нас по вінницькому гарнізону найбільша проблема. В інших містах не так складно, як у нас", - розповіла Тетяна Конарьова-Шиляєва.
Вона зазначила, що поєднувати роботу з сімейним життям взагалі не складно, однак, це залежить від складу характерів.
Також вона розповіла, що свій перший політ - не пам’ятає.
"Перший політ в мене був в 16 років. Я вже й не згадаю, як це було. Це дитинство ще, 16 років, я вважаю. Я навчалася в Миколаєві в аероклубі. І почала літати ще з 16 років, в аероклубі на спортивних літаках Як-52. Тобто, я коли в 99-у році пішла навчатися до Харкова – в мене вже був наліт годин на літаку", - сказала вертольотчиця.
Тетяна Конарьова-Шиляєва розповіла, що не брала участь у бойових діях через проблеми зі станом здоров’я.
Вона також додала, що під час роботи дискримінації не відчувала.
"Ніколи не відчувала дискримінації. Мабуть, це залежить від характеру чоловіків. Якщо вони хочуть на фоні жінок здаватись більш могутніми, міцними та сильними, і тільки так можуть це відчути. У нас такого немає. За 20 років я такого не зустрічала. Може, в інших родах військ. В Повітряних силах такого немає. Я тільки чула, що в Сухопутних військах є така проблема. Може, там напруження інше", - сказала Тетяна Конарьова-Шиляєва.
Вертольотчиця розповіла також, що зараз в Харкові навчається дівчина, теж донька військового полковника, який служить в їхньому штабі. Якщо вона довчиться – то в Україні буде ще одна дівчина-пілот.
Нагадаємо, стало відомо, скільки жінок служать в українській армії і скільки серед них офіцерів.