У січні 2020 року в інтерв’ю виданню він відповів про те, як пережив фашистський концтабір Освенцим: “Не можна пережити Освенцим. Це сама смерть”.
Його син Мішель Кичка написав в пам’ять про батька в своєму Facebook: “У мікроскопічних розмірів коронавірусу вийшло те, що не вдалося всій нацистської армії. Мій батько пережив „марш смерті“, але сьогодні його „марш життя“ підійшов до кінця”.
Анрі Кичка народився в Брюсселі в 1926 році в єврейській родині польського походження. Його батьки бігли від погромів у Східній Європі і почали нове життя на Заході.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Папа Франциск закликав католиків не допустити повторення Голокосту
Коли нацистська Німеччина окупувала Бельгію, бігти їм далі було нікуди і незабаром, в 1942 році, їх депортували.
Анрі та його батько були викрадені в полон в якості чорноробів, а мати, сестри і тітка відвезені до Освенцима, де незабаром загинули в газових печах.
У 1945 році, у міру просування радянських військ зі сходу, нацистська армія направила Анрі разом з іншими полоненими в західному напрямку, в інший табір, на території Німеччини.
“Протягом багатьох років Анрі ніколи не говорив про те, що йому довелося пережити в роки війни. Він одружився, відкрив разом з дружиною магазин і створив велику родину — четверо дітей, дев’ятьох онуків і 14 правнуків. Однак в більш пізні роки він почав виступати з лекціями в школах, усвідомивши необхідність поділитися своїми важкими спогадами, щоб нові покоління не забували про Голокост”, — пише видання.
У 60-ту річницю закінчення Другої світової війни Анрі опублікував мемуари про життя в концтаборах — щоб його голос звучав і після його смерті, резюмували в BBC News.
Нагадаємо, посольство США у Данії вибачилося за те, що “помилково написало” про звільнення Освенцима американцями.