Так, 28 грудня 1895 року в підвалі “Гранд кафе” на бульварі Капуцинок у Парижі відбувся перший публічний платний сеанс “сінематографа”, винайденого братами Люм’єр. Публіка, що зібралася на перший у світі кіносеанс, дивилася “Вихід робітників з фабрики Люм’єр” та “Прибуття поїзду на вокзал Ла Сьота”.
Останній став справжньою кінокласикою. Цей фільм має досить простий сюжет. На екрані демонструється зупинка поїзда на залізничній платформі вокзалу “Ла Сьота”, а так само йдуть уздовж вагонів пасажири. Але, незважаючи на це, картина стала широко відома. За деякими даними, показ фільму шокував публіку того часу, оскільки вона була психологічно не підготовлена сприйняти зображення поїзда, що рухається. За деякими даними, люди відскакували від екрану, адже боялись бути збитими поїздом.
Розвиток українського ж кіно розпочався ще 1893 року, коли інженер Йосип Тимченко за два роки до братів Люм’єр розробив апарат “кінескоп”, придатний для кінознімання та кінопроекції. До початку ери звукових фільмів, у 1920-30-х роках, в Україні було створено низку німих стрічок, найвідоміша з яких — “Земля” Олександра Довженка, яку кінокритики вважають культовою для свого часу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Держкіно надасть понад 2 млн грн на фільм про катастрофу літака рейсу МН17
А перший кінотеатр у Києві відкрили вже 1897 року. Увечері, 3 січня, в клубі Київського дворянського зібрання відбувся пробний “сеанс рухливих живих картин кінематографа Люм’єра”. Кіноапарат Люм’єра тоді ще не ввели у серійне виробництво, і його власником був керівник “Київського товариства драматичних артистів” Микола Михайлович Соловцов. Перші фільми “крутили” в орендованому Соловцовим театрі Бергоньє на вулиці Фундуклеївській (нині приміщення Театру російської драми ім. Лесі Українки).
Нагадаємо, український фільм “Плем’я” увійшов у топ-50 від Rolling Stone.