11 листопада Міноборони Росії і Туреччини підписали меморандум про створення спільного моніторингового центру, який буде здійснювати контроль за дотриманням в Карабасі режиму припинення вогню. Він розміститься на території Азербайджану. Одночасно російські миротворці розгорнули в регіоні 23 спостережних пости.
За даними Reuters, переговори про параметри спільної моніторингової місії між Туреччиною і Росією тривають. Однак Анкара наполягає на створенні власного спостережного пункту, незалежного від спільного моніторингового центру. “Росія вважає, що для Туреччини необов’язково розміщувати спостережний пункт в регіоні, незалежний від об’єднаного центру. Однак це принципово для Туреччини”, — цитує агентство співрозмовника з турецької сторони.
Переговори з цього приводу триватимуть в Москві і Туреччина розраховує на компромісне рішення, уточнило джерело.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ситуація в Карабасі: Азербайджан заявив, що “готовий створити культурну автономію для вірмен в регіоні”
Угода між Єреваном, Баку і Москвою про перемир’я в Нагірному Карабасі, підписана 9 листопада, передбачала присутність в регіоні тільки російських миротворців в якості гаранта припинення бойових дій і безпеки. Однак президент Азербайджану Ільхам Алієв стверджував, що в спірному регіоні буде присутній і турецький контингент.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прем’єр Вірменії пояснив, “чому Нагірний Карабах не ввійде до складу Азербайджану”
Довідка: історична область Нагірний Карабах, населення більшості районів якої складають переважно вірмени, проголосила незалежність від Азербайджану в 1991 році під ім’ям Нагірно-Карабахської республіки (ще в 1987-1988 роках представники Карабаху зверталися до радянського керівництва з проханням про передачу зі складу Азербайджанської РСР в складу Вірменської РСР, але не отримали позитивної відповіді).
З 1992 по 1994 рік Азербайджан намагався взяти самопроголошену республіку під свій контроль, це були повномасштабні військові дії, Баку і Єреван застосовували важку техніку і авіацію.
Вірменські формування взяли під контроль в тому числі декілька районів Азербайджану, які до початку конфлікту не входили в Нагірно-Карабахську автономію: Кельбаджарський, Лачинський, Кубатлінський, Джебраїльський і Зангеланський райони цілком, Агдамський і Фізулінський — частково. Під контролем Баку залишилося близько 15% Нагірного Карабаху.
У 1994 році країни домовилися про припинення вогню, а конфлікт був заморожений.
Останнє масштабне загострення в зоні зіткнення відбулося в квітні 2016 року, повідомлялося про більш ніж 30 загиблих з обох сторін, поранення отримали десятки людей. Сторони знову домовилися про припинення вогню.
Азербайджан не визнає самопроголошену Нагірно-Карабахську республіку і відмовляється від включення в переговори про врегулювання конфлікту її представників.