росія змінює свій ланцюжок поставок нафти, щоб впоратися з зростаючим обсягом поставок до Китаю, перенаправляючи частину вантажів з невеликих танкерів на великі на новому морському пункті для більш тривалої подорожі на схід, повідомляє Bloomberg, пише УНН.
Деталі
Більшість останніх кількох років Індія отримувала більшу частину морських вантажів від москви, але з того часу вона скоротила свою участь, звільнивши місце для Китаю, і спонукавши росію перевантажувати нафту на великі танкери, здатні перевозити до 2 мільйонів барелів, пише видання.
За даними платформ відстеження Vortex Ltd. і Kpler, з грудня близько 6,3-6,9 мільйонів барелів нафти марки Urals - флагманського сорту країни - перевозилися на невеликих танкерах через європейські води та Суецький канал у Червоне море, а потім перевантажувалися на чотири дуже великі танкери-перегонники. Цей морський район є добре розвиненим місцем для морських перевантажень.
Перевалка нафти з судна на судно - і використання більших надвеликих танкерів (VLCC) - вказують на зміну профілю покупців: Пекін бере більше нафти, тоді як індійські нафтопереробні заводи скорочують обсяги, повідомляє Vortexa. "Це свідчить про зростаючу залежність від Китаю як основного ринку збуту російської нафти Urals", - сказала аналітик Анна Жмінько.
Після вторгнення росії в Україну чотири роки тому і хвиль санкцій москва продемонструвала вміння перенаправляти свій експорт нафти, щоб підтримувати торгівлю, навіть якщо це спричиняє додаткові витрати та обхідні шляхи, пише видання. Недавній тиск із боку США на поставки нафти Urals до Індії призвело до того, що Китай взяв на себе частину дефіциту, зазначає видання.
"Зміна очевидна за обсягами", пише видання. За даними моніторингу, постачання російської нафти до китайських портів за перші 18 днів лютого зросло до 2,09 млн барелів на добу. Це зростання - з 1,72 млн барелів на добу за весь січень і 1,39 млн у грудні - більш ніж компенсувало зниження поставок до Індії, вказує видання.
Використання надвеликих танкерів (VLCC) економічно доцільне з огляду на значно більшу відстань від росії до Китаю. Більші судна також можуть бути більш економічним плавучим сховищем, якщо не вдається знайти покупця на вантаж.
Використання Червоного моря як місця перевалки російської нафти стало наслідком більш пильної уваги до традиційних портів, включаючи райони північніше Суецького каналу, або іноді біля берегів Греції чи Мальти. На Близькому Сході присутність ВМС США, мабуть, знизила привабливість перевалки поблизу Оману.
""Sahara" - супертанкер 2007 року побудови, що перебуває під санкціями США, - був одним із надвеликих танкерів, які нещодавно перевантажилися біля Синайського півострова, прийнявши нафту, доставлену танкерами типу "Suezmax" і "Aframax". Потім він розвантажив вантаж об'ємом 1,7 мільйона барелів біля берегів Находки на Далекому Сході росії на інші танкери, які, своєю чергою, доставили нафту до Китаю", - ідеться у публікації.
Загалом перевезення нафти зайняло близько трьох місяців із чорноморського порту Новоросійськ, порівняно з п'ятьма-шістьма тижнями, які зазвичай тривають, пише видання.
Контактні дані керуючої компанії та власника "Sahara", компанії HS Nellis Ltd., що базується в Ліберії, як зазначається, відсутні в морській базі даних Equasis.