Процес гальмування апарату вагою 850 фунтів (385 кг) у марсіанській атмосфері почнеться на відстані близько 125 км від поверхні планети, повідомив він. Зниження в атмосфері займе близько 6,5 хвилини. На відстані 12 км від поверхні розкриється парашут діаметром 39 футів (11,88 м). За 15 секунд до торкання апарат випустить опори і опуститься на поверхню при швидкості близько 8 км/год.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Марсі виявили сліди трьох висохлих озер
Відразу після посадки, повідомив керівник програми польоту Mars InSight Сту Спет, настане 16-хвилинна пауза з тим, щоб пил у районі посадки вляглася, а потім почнеться процес розкриття панелей сонячних батарей, який буде тривати 16 хвилин. “Батареї складаються з 3200 фотоелементів, — зазначив він. — На Землі вони забезпечили б потужність у 1800 ват, проте в умовах Марса вони забезпечать потужність в 600 ват, а в разі високого вмісту пилу в атмосфері — 300 ват”.
На питання про те, чи передбачені заходи на випадок, якщо батареї не розкриються, він відповів, що наявні на борту акумулятори забезпечать енергоживлення лише протягом одного марсіанського дня (на більш ніж 30 хвилин довше земного).
InSight (англ. Interior Exploration using Seismic Investigations, Geodesy and Heat Transport, раніше називався англ. Geophysical Monitoring Station;— GEMS) — місія НАСА в рамках програми Discovery з доставки на Марс дослідного посадкового апарата, для вивчення внутрішньої будови і складу червоної планети, для кращого розуміння історії Землі та Сонячної системи. Запуск місії успішно здійснено 5 травня 2018 року, приземлення на поверхню Марса очікується у листопаді 2018 р. у рівнині Елізій,тоді ж відділиться сейсмометр та тепловий зонд. Також буде проведений радіо експеримент для вивчення внутрішньої структури Марса.
Спускний апарат виготовлений компанією Lockheed Martin, підрозділом Lockheed Martin Space Systems у 2010-х, запуск планувалось здійснити у березні 2016. Проте, через несправність одного з інструментів запуск було відкладено до 5 травня 2018 року.
Як раніше інформував УНН, концентрація кисню в дуже солоних водах під поверхнею Марса може бути досить високою для того, щоб там могли існувати аеробні мікроорганізми (живі організми, для життєдіяльності яких потрібен вільний молекулярний кисень). Кліматична модель Марса також дозволила вченим оцінити можливий вміст кисню в солоних розчинах в останні 20 мільйонів років. Автори статті пишуть, що з цих 20 мільйонів в останні п’ять мільйонів умови для досить високих концентрацій кисню в воді на Марсі були особливо вигідними.