Держава чомусь не хоче вирішувати питання щодо статусу депортованих росією ув’язнених з окупованих територій України. Вони не мають на держаному рівні статусу цивільних заручників. Про це журналісту УНН повідомила юристка Громадської організації "Захист в'язнів України", директорка БО "Благодійний фонд "Соціально-правовий розвиток" Ганна Скрипка.
Ми зверталися до Департаменту з питань виконання покарань, до Генеральної прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, МВС. Перед тим, як озвучувати проблемні питання, ми зверталися в усі органи влади, ходили, намагалися все це вирішити
За її словами, певні питання просуваються, але дуже повільно.
"Повернення з Грузії прискорилося, замість 3 місяців, тепер місяць вони в буферній зоні. Тобто воно маленькими кроками рухається, але дуже повільно", - сказала Скрипка.
Зауважимо, що за даними ГО "Захист в'язнів України", один зі шляхів повернення через Грузію. Наразі більшість українських ув’язнених, які проходять через пункт пропуску "Ларсі" в Грузії, звільняються з колоній Волгоградської області й потрапляють до ЦВІГ (центрів тимчасового утримання нелегальних мігрантів).
Зараз згідно з новими правилами, ув’язнені без оригіналів документів можуть отримати тимчасове посвідчення особи у ЦВІГ, що дозволяє їм виїхати з росії. Після отримання таких посвідчень їх депортують до Грузії через пункт пропуску "Ларсі".
На запитання, на якому етапі вирішення питання щодо статусу депортованих в’язнів, Скрипка відповіла:"Взагалі не вирішується - це питання поки що. Немає в цих осіб статусу, як у 2014 році, так й зараз. Держава чомусь не хоче вирішувати це питання. Ми подавали, як цивільні заручники в Мінреінтеграції заяву, щоб нас визнали такими, нам було відмовлено".
Юристка зазначила, що була повторно подана заява.
"Зараз повторно подали і чекаємо відповіді. Вже долучили документи, що людина пережила катування", - сказала Скрипка журналісту УНН.
Під час заходу на тему "Українські вʼязні, яких примусово вивезли до рф: проблеми повернення", Скрипка назвала проблеми з якими зіштовхуються в'язні після перетину кордону.
Статус депортованих в’язнів
Скрипка на сторінці ГО "Захист в'язнів України" зазначала, що для забезпечення захисту прав депортованих в’язнів необхідно визнати їхній статус на державному рівні та ухвалити законодавчі зміни, що визнають депортованих в’язнів цивільними заручниками, забезпечать їм відповідний правовий статус та допомогу з боку держави.
Необхідно встановити чіткі процедури подання заявок на отримання статусу цивільного заручника, включаючи можливість перегляду та апеляції у разі відмови.
Депортовані в'язні, перевезені в'язні не мають жодного статусу. У нас вони не полонені, не цивільні заручники. Тобто держава повинна визначити статус цим особам. Це дуже важлива проблема, ми не мали статус в 2014 році, коли ми втратили наших в'язнів, і зараз немає нічого. Якщо цивільні заручники мають пільги, можуть отримати 100 тис. грн, то ми не маємо нічого. Єдина виплата яку нам дали - це 10 800 грн при перетині кордону. І то її отримують тільки ті хто їде через пункт пропуску "Колотилівка-Покровка", через Грузію в'язні вже не можуть оформитися на цю допомогу ООН, тому що вони не перейшли отой самий кордон
Дискримінація
"Дискримінація з якою ми стикнулися прямо в перші дні після перетину. Тому що з самого початку, так, як вони колишні засуджені їх на кордоні не приймали, як людей. Йдуть цивільні "Колотилівка-Покровка", їм гуманітарку надають, повезли в Суми, на евакуаційний потяг посадили, в шелтери поселили. Наших ні. Таксі я викликала з Колотилівки до Сум, в Сумах заселяла в готель, там потім реєструвала їх на евакуаційний потяг, обдзвонювала Мінреінтеграції, щоб їх все ж посадили на той евакуаційний потяг і ми їхали таким чином", - розповіла Скрипка.
За її словами, ця проблема є, але в трохи менших масштабах, тому що вони звернулися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, до Мінреінтеграції й стало трохи легше, але такі проблеми досі існують.
Затримання в Україні після повернення для подальшого відбування покарання
Наступна проблема за словами юристки, це затримання після прибуття людей в яких не закінчився строк покарання за українським законодавством.
"Хочу нагадати, що ми винні перед ними, що визнав міністр юстиції Денис Малюська. Коли у людини (залишилося не відбутого терміну - ред.) більше як місяць, то чому до неї не застосовують умовно-дострокове, пільги ніхто не скасовував. Навіть закон не потрібно міняти, просто потрібно застосувати умовно-дострокове звільнення. Це один зі шляхів, як ми можемо хоч трохи компенсувати цим особам, те, що ми їх не евакуювали вчасно. Це як пропозиція і в принципі за законом зобов'язані це розглянути колонія, або СІЗО", - сказала Скрипка.
Встановлення юридичного факту відбуття покарання та мобілізація після повернення
За словами Скрипки, колишні в’язні, звертаючись до міністерства внутрішніх справ за витягом про несудимість, отримують документи, у яких зазначено, що відомості про їхнє звільнення відсутні. Це значно ускладнює їхні зусилля щодо відновлення особистих документів, реєстрації місця проживання, реєстрації військового обліку тощо. Крім того, це перешкоджає їхній інтеграції в суспільство та забезпеченню базових прав.
У витягу пишуть так: до МВС відомості про звільнення не надходили. Ми робили запити до департаменту, нам сказали йдіть в суд встановлюйте юридичний факт...Зате мобілізувати їх можуть без паспортів, без звільнення, не доїжджаючи додому. Це вже інша проблема - мобілізація
Зазначимо, що потрібно пам’ятати, що до росії депортували в’язнів із трьох тюремних лікарень, дві з яких лікували хворих на туберкульоз.
"Ми не даємо цим людям навіть пів року відстрочки для збирання документів, для виготовлення паспорта та збирання документів для ВЛК, тому що це люди хворі, хворі туберкульозом. Їх хапають на вулиці й везуть в ТЦК. Людині потрібно відновити документи, пройти терапію, а потім мобілізуватися. Їм просто потрібен час для відновлення, хоча б мінімальний, а його немає. Їде людина, ми його опитали, посадили на потяг, його прям з потяга зняли ТЦК і він навіть родину не встиг побачити. Людина тільки прибула з окупації, пережила катування, приїхала додому, а додому не доїхала", - розповіла Скрипка.
Відсутність місця проживання
Скрипки зазначила, що через тимчасову окупацію територій, де проживали звільнені особи, виникає проблема з пошуком місця проживання. Більшість з них не мають можливості повернутися до своїх домівок через небезпеку або руйнування житла.
"Тут ми знову зіткнулися з дискримінацією. Ні в шелтори, ніде їх не беруть, тому що це колишні засуджені. Ніхто не хоче їх брати", - сказала Скрипка.
Небажані особи в Європі та база SIS
Скрипка зауважила, що 3 тис. осіб потрапили в базу SIS й ніхто з них не може в'їхати в Європу.
"В мене є жінка, яку ми повернули з Маріупольської колонії. Сама вона родом з Маріуполя, в неї був чоловік, дитина, вони евакуювалися до Німеччини. Зараз вона не може поїхати, тому що її не пускають туди. Ви не бажані особи, ви в базі SIS", - розповіла Скрипки.
Довідково
За повідомленням заступниці міністра юстиції Олени Висоцької, у перші дні повномасштабного вторгнення в окупації опинилися 11 установ і майже 3 тисячі тюремного населення та персонал. У Херсонській області вже деокуповані 4 установи – 1 слідчий ізолятор і три колонії.
За даними ГО "Захист вʼязнів України", з Херсонської області було вивезено близько 2000 осіб, які відбували покарання в місцях несвободи. З Голопристанської та Снігурівської виправних колоній, де були розташовані лікарні для хворих на туберкульоз, та Дарʼївської виправної колонії, де розташовувалася лікарня загального захворювання, були вивезені люди, які знаходилися під щоденним лікарським наглядом та отримували постійне лікування.
У місцях несвободи на території рф та тимчасово окупованих територіях (ТОТ) ув'язнених катують і піддають тортурам, про що свідчать ті, хто повернувся. В тому числі відбувається примусова паспортизація ув'язнених українців протягом усього часу утримання.
Шляхи повернення депортованих відбувають з росії через пункт пропуску "Колотилівка-Покровка". Другий шлях повернення через Грузію.