"Він один (урок - ред.), але дуже принциповий. Чому Азербайджан зміг це зробити? Попри внутрішні негаразди, економічні, політичні, керівництво Азербайджану змогло зосередитися і визначити головну мету на десятиліття. Забезпечити, незважаючи на зміни в світі, в самому Азербайджані спадкоємність політики, зосередити всі зусилля на поверненні Карабаху", - сказав Арестович.
За його словами, наша проблема в тому, що ми кожні п’ять років після наступних виборів змінюємо зовнішньо- і внутрішньополітичний курс.
"Немає сталої політики. Ми, як суспільство, маємо навчитися у Карабаху, що політики можуть змінюватися, іноді дуже суттєво змінюватися погляди на зовнішню і внутрішню політику. Але має бути ядро національних інтересів, які прописані і є недоторканими з точки зору політичних партій. До того ж це має бути інституціоналізовано в ЗСУ, спецслужбах, незалежних аналітичних центрах… Таким прикладом зараз є просування в ЄС і НАТО", - наголосив речник.
Так, в ніч на 10 листопада прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, а також президенти Азербайджану і Росії Ільхам Алієв і Володимир Путін зробили заяву про повне припинення вогню і всіх військових дій в Нагірному Карабаху з 10 листопада. Пізніше в мережі з'явився текст цієї угоди.
Згідно з документом, підрозділи збройних сил Азербайджану і Вірменії зупиняються на займаних позиціях. Уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі і вздовж коридору, що з'єднує Карабах з Вірменією, буде розгорнуто близько 2 тис. російських миротворців, транспортне сполучення в регіоні контролюватиме прикордонна служба ФСБ Росії. Також стало відомо, що Росія, що має на території Вірменії військову базу, відправила в Нагірний Карабах не менше 20 літаків з російськими військовими.
Також в Туреччині схвалили відправку військових в Азербайджан. Раніше президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що крім російських миротворців в Карабасі будуть ще й турецькі.
Також нагадаємо, ситуація в регіоні загострилася 27 вересня, коли на спірній території Нагірного Карабаху почалися активні бої. Азербайджан і Вірменія один одного звинуватили в провокації, після чого азербайджанські збройні сили почали наступ, захопивши південну частину проблемного регіону і впритул підійшовши до столиці невизнаної "НКР" - Степанакерта (Ханкенді).