Радикальний патріотизм

Особливо характерно це для найрадикальніших патріотів нашої країни — партії Олега Ляшка.
Олег Валерійович, разом зі своїми соратниками дуже часто фотографуються в моменти “турботи” про воїнів АТО, в камуфляжі, і обов’язково з бійцівськими виразами облич.

Та й сайт партії позиціонує лідера як борця за національні інтереси і добробут народу: “Внутрішні вороги не менш небезпечні, ніж зовнішні. Боротьбу з шкідниками і „паразитами“ у владі почну негайно. Попереджаю: в умовах воєнного часу буду діяти жорстко! Ніяких поблажок посібникам окупантів, казнокрадам, корупціонерам і брехунам! Україна переможе тільки тоді, коли почне рішуче захищатися!”.

Але, не все те золото, що блищить, і не все те, що в заявах і на фотографіях правда. Єдине в чому дійсно має рацію лідер радикалів — внутрішні вороги дуже небезпечні.

Чи думав Олег Валерійович, що його слова стануть пророчими, коли хто-небудь ризикне проаналізувати, як же насправді члени команди РП стають внутрішніми ворогами?

Як член фракції Радикальної партії може стати лакмусовим папірцем своєї команди, продемонструвавши цілковиту байдужість до забезпечення воїнів АТО лікуванням, виконання оборонного замовлення України, і тд.

Тут необхідно пояснити про що власне мова.

Відповідно до Закону України про статус народного депутата, парламентар зобов’язаний, турбуватися про благо України і добробут українського народу, захищати інтереси виборців та держави. У тому ж документі зазначено, що народний депутат зобов’язаний особисто бути присутнім на засіданнях Верховної Ради, а так само особисто брати участь в голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою.

І тут починається найцікавіше — особисто брати участь в голосуванні. Позиція фракції не завжди може збігатися з позицією авторів того чи іншого законопроекту, і це нормально. Тоді депутат або голосує “проти” або “утримується” від голосування. Але, як кваліфікувати депутата, який зареєстрований в залі, але проявляючи свою принципову позицію просто ніяк не голосує за ті чи інші питання? Якщо не голосує, значить у нього немає позиції з даного питання, чи йому абсолютно байдужа тема і результат голосування.

А тепер повернемося до внутрішніх ворогів. Не думав і не гадав Олег Валерійович, що після проведення нескладного аналізу сайту ВР, таким внутрішнім ворогом виявиться один з улюблених нардепів лідеру радикалів — Сергій Рибалка.

Саме Сергій Вікторович Рибалка, згідно з даними сайту ВР, за 2016 роки будучи присутнім в залі ВР не голосував (взагалі ніяк не виявляв свою позицію) 840 разів! Можливо у фракції були розбіжності з авторами деяких законопроектів, але ось чому радикал Сергій Рибалка жодного разу з 7 раз не підтримав пропозицію свого однопартійця Богдана Шухевича щодо зняття привілеїв з народних депутатів УРСР і партійних функціонерів, питання не тільки у Шухевича, а й у всіх, хто підтримував ініціативу нардепа.

Можливо немає діла молодому і перспективному радикалу до справ давно минулих днів. Але ось, що рухало Сергієм Рибалкою, коли він не голосував:

— За гарантії соціального захисту деяким категоріям осіб з числа учасників антитерористичної операції (№ 3206)

— За Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження агресії Російської Федерації проти України (№ 4042) — за основу та в цілому

— За пенсійне забезпечення окремих категорій осіб з числа учасників антитерористичної операції (№ 3252)

— За створення Тимчасової Слідчої Комісії Верховної Ради по використанню офшорних компаній Президентом України та іншими вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави (№ 4704)

— За державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям в частині соціального захисту членів сімей учасників антитерористичної операції (№ 3339)

— За надання допомоги для дітей померлого годувальника (№ 4668)
— За збільшення витрат на медичну допомогу працівникам зони відчуження (№ 4450)

— За проведення Парламентських слухань на тему “Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їх сімей”

— За затвердження рішення Ради Національної Безпеки “Про виконання резолюції Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй в частині секторальних санкцій” (№ 4825)

— За ратифікацію Угоди між Урядом України і Організацією Північноатлантичного договору про статус Представництва НАТО в Україні (№ 0082)

— За ратифікацію Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо процедури повідомлень (№ 0095)

— За внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права на отримання освіти осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (№ 4350)

— За Постанову про Звернення Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Ради Європейського Союзу, Європейської Комісії, парламентів і керівництва держав-членів ЄС щодо запровадження Європейським Союзом безвізового режиму для громадян України (№ 4730)

Це всього лише кілька прикладів з 840, радикально-патріотичних голосувань Сергія Рибалки.
Колись в одному з інтерв’ю він розповів про своє життєве кредо: Якщо є бажання, немає межі можливостям.

Ось і виходить, що можливості голосувати у нього були, значить наочно продемонстрований недолік патріотичного бажання. Звичайно можна незліченну кількість разів фотографуватися в камуфляжі на БТР, за спиною у свого лідера, можна говорити правильні слова в інтерв’ю, можна навіть заявляти про сплановану компрометуючу інформаційну кампанію, тільки ось сайт Верховної Ради з цифрами й назвами законів куди дівати?

Та й відсутність бажання теж заховати не виходить, ну немає його — БАЖАННЯ, вирішувати питання соціального захисту воїнів учасників антитерористичної операції, немає бажання налагодити організацію процесу співпраці України і НАТО, також немає бажання і звертатися до парламентів іноземних держав щодо визнання агресії РФ по відношенню до Україні. Ігноруються нардепом питання прав дітей, пенсії учасників АТО, освіта людей, які тимчасово виїхали із зони АТО. І так 840 разів!!!

Залишається поспівчувати Олегу Валерійовичу, який гучно заявляючи про боротьбу з внутрішніми ворогами, не бачить вчинків своїх однопартійців. А може він просто не має бажання бачити, може можливості Рибалки з лишком задовольняють бажання головного радикала країни? І кому яка різниця до того, що думає Рибалка про необхідність реабілітації бійців АТО, секторальних санкції, частку україномовного контенту на ТБ і так далі, патріотизм не цим міряється. А радикальний так тим більше.

Повний перелік пропущених голосувань доступний на сайті Верховної ради України.