Цей проект зеленого інвестування для України стане першим за 10 років з моменту укладання договору з Іспанією щодо переуступки невикористаних квот парникових газів.
“У листопаді 2019 року буде десять років як Україна та Іспанія співпрацюючи у рамках Кіотського протоколу уклали Договір продажу, так званих, Одиниць Установленої Кількості. За ці десять років, у силу різних причин, на жаль, не було реалізовано жодного проекту в рамках цих домовленостей. (...) За останні три роки нам вдалося відновити співпрацю з іспанським Урядом, розморозити використання цих коштів та отримати реальні результати”, — прокоментував міністр екології та природних ресурсів України ситуацію з використанням “кіотських коштів”.
Семерак зазначив, що використання цих “зелених інвестицій” не обмежиться лише утепленням та модернізацією навчальних корпусів Національного університету імені Тараса Шевченка.
“У жовтні 2016 року між Мінприроди та іспанською стороною було створено Наглядовий комітет, який розглянув та схвалив не лише проект по „озелененню“ університетських будівель, але й ряд інших проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій в інших населених пунктах, які я переконаний, також будуть реалізовані у повному обсязі і за прозорих процедур”, — резюмував Семерак.
Проектом капітального ремонту двох корпусів Київського національного університету імені Тараса Шевченка займається Холдингова компанія “Київміськбуд”. Проектом передбачено проведення термомодернізації корпусів університету, що включає в себе утеплення стін, даху, заміна вікон та дверей, модернізацію та повну автоматизацію внутрішніх інженерних систем.
Нагадаємо, у рамках “Кіотського протоколу”, до якого Україна приєдналася в 2004 році, кожна держава отримала квоти на викиди в атмосферу парникових газів, а також право продати свої квоти у разі невикористання, а отримані кошти спрямувати на розвиток енергоефективності та на впровадження зелених технологій.
Україна продала свої квоти японським та іспанським партнерам, проте зелені інвестиції у період із період 2011-2013 років не були використані за призначенням. Частину з них почали освоювати фіктивні компанії. У результаті більшість проектів були незавершені, виконані погано або взагалі не розпочалися. Вирівняти ситуацію Україна змогла лише у 2016 році.