- Міжнародна сільськогосподарська організація ФАО (ООН) попередила про насування світового голоду, зважаючи на зміни клімату. Чи готова Україна до таких викликів?
- Україна сьогодні на 90% забезпечена продуктами харчування власного виробництва. Виняток становить імпорт, який необхідний для широти асортиментного ряду.
І якщо на початку 2000-х років наша країна імпортувала дуже велику кількість продуктів харчування, включаючи м'ясо, курятину, яйця і молочні продукти, то сьогодні Україна їх експортує. Тому населення України може бути спокійним, продуктів вистачить на всіх.
Інше питання - рівень споживання продуктів тваринництва на одного жителя в Україні поступається аналогічному споживанню у провідних країнах світу і є меншим у порівнянні з рекомендованими фізіологічними нормами, але це не пов'язано з обсягами виробництва. Це пов'язано з низькою купівельною спроможністю населення.
Тому нам потрібно вирішувати ось такі соціальні питання, шляхом нарощування обсягів виробництва, збільшення експорту продукції з доданою вартістю, що дозволить збільшити зайнятість населення, надходження податків до бюджету і забезпечить зростання ВВП.
- За останніми даними, частка сировини в експорті АПК становить близько 85%. Вона йде на "ура" на світових ринках, але ж країна від цього практично нічого не отримує...
- Річ у тім, що продукція з доданою вартістю - це готові продукти харчування - вони перебувають у жорсткій конкуренції на світових ринках. І для того, щоб Україні конкурувати, треба мати високу якість продукту і низьку собівартість.
Сьогодні всі розуміють, що продукція з високою доданою вартістю потрібна кожній країні. Як було згадано - це нові робочі місця, надходження до бюджету, розв'язання питання зайнятості, і тому тут немає іншої альтернативи.
Україні вкрай важливо позбутися статусу "сировинного придатка" для розвинених країн. Ви знаєте, у нас же свого часу і космічна потужна індустрія була, і авіабудування. І якщо ми говоримо про АПК, то продукція з доданою вартістю - це передусім продукція тваринництва та переробної промисловості.
- Чому їм так складно?
- Нашим виробникам доводиться конкурувати з такими світовими гігантами як США, Бразилія та ЄС. Для цього необхідні дуже серйозні інвестиції у суперсучасне виробництво, яке буде відповідати двом основним показниками - якість продукції і низька собівартість.
Це не простий процес, тим більше, що всі ми розуміємо, у якій складній ситуації перебуває Україна: військові дії, питання корупції і так далі. Але я все одно оптимістично дивлюся у майбутнє.
- Держава їм якось допомагає?
- Безумовно, уряд акцентує держпідтримку на виробництві продукції з високою доданою вартістю.
Активна підтримка переробної промисловості та тваринництва, які своєю чергою просувають товар на зовнішні ринки, забезпечує створення товаровиробниками нових робочих місць, пожвавлення сільських територій, забезпечення надходжень податків та інших доходів до місцевих бюджетів, поліпшення соціальних стандартів життя.
Паралельно існують програми для дрібних фермерів і сімейних ферм. Один із перспективних напрямків - це органічне виробництво, де Україна має колосальні можливості.
Ми ухвалили дуже важливий закон, і я впевнений у тому, що протягом найближчих двох років Україна буде одним з найсильніших гравців на експортних ринках органічної продукції. Це вирішить і проблему порожніх сіл. Ми ж розуміємо, що низька зайнятість на сільських територіях - причина низького рівня соціального життя місцевих жителів.
Все, що повинен робити фермер для доступу до цих програм - це не мати заборгованості перед бюджетом, чесно платити податки і легально працевлаштовувати працівників.
- Скільки на ринку зараз "тіньових фермерів"? І чому вони самі себе позбавляють доступу до дотацій?
- Близько 40% невеликих і середніх ферм перебувають у "тіні". Вони не платять зарплати, не платять податки. Ми вже ухвалили закон, який дозволяє компенсувати 90% ЄСВ за рахунок держави. Все просто - виходь із "тіні", бери компенсацію ЄСВ і користуйся держпідтримкою для розвитку свого бізнесу.
У Швейцарії та Австрії дрібні фермери через кооперативи роблять чудові сири. Невже у нас це неможливо зробити у тих же Карпатах? Або та ж лохина. Це теж експортна продукція, і там найвища зайнятість. Це все ручна праця.
Держава готова допомагати всім у міру сил, але воно не може направляти гроші бюджету у прірву. Ми повинні допомогти "тіньовикам" покинути "сіру" зону.
- Багато фермерів скаржаться на провал держпрограм цього року. Чому це сталося?
- Проблема полягає у наступному. Завжди новий порядок повинен мати крок у часі. Дуже складно адаптуватися під нові умови, особливо коли порядок реалізації цих держпрограм виходить практично через півроку.
Окрім цього, повинна бути просвітницька робота. Крім МінАПК, активно інформувати фермерів про це повинні і у новостворених територіальних громадах. А багато фермерів і зараз не знають про існування порядків надання держпідтримки.
Ще один важливий аспект - незмінність рамкової концепції держпрограми. Можна міняти механізми, щоб вони були життєздатними, але сама програма повинна діяти щонайменше п'ять років.
І зараз головне підтягнути все, щоб цей фермерський "мільярд" до кінця року був використаний тими, хто на нього сподівався.
- Чого чекати фермерам наступного року? На які бюджети і держпрограми розраховувати?
- Ми визначили, що не менше 1% ВВП буде направлено на підтримку аграрного сектора. Сьогодні це близько 7 млрд грн. Цей 1% ми прописали на 5 років, а також те, що 4 млрд грн буде використано на розвиток тваринництва і переробку, про що ми з вами говорили у контексті генерації доданої вартості.
Зафіксували компенсацію на розвиток сільгоспмашинобудування. Ця програма передбачена для фермера, який купує техніку вітчизняного виробництва.
Ця програма дуже правильна, ми з одного боку відновлюємо свою промисловість, а з іншого - підтримуємо фермера за рахунок того, що держава компенсує частково йому 25% вартості купленої техніки. Але і в цій програмі, до речі, є проблема - невикористані гроші.
І обов'язково наступного року ми надамо підтримку дрібним фермерам - це окремий напрямок того "мільярда". Особливо це стосується нових сімейних ферм, які сьогодні з'явилися і від яких буде значна реплікація. Збільшення кількості діючих кооперативів дасть велику зайнятість населення. Адже, якщо ми торкнемося теми тваринництва, то зі 100% кількості робітників у сільській місцевості 80% - це працівники тваринництва і переробки і всього 20% - рослинництва.
Іншими словами, без розвитку тваринництва і переробки не буде ні нових робочих місць, ні розвитку сільських територій. Тому, коли у нас почали знижуватися показники виробництва, ми розробили програму підтримки тваринництва і переробки. І я вважаю це правильним.
Єдине, що потрібно від самого фермера, - платити податки і не видавати зарплату в конвертах.
- З дрібними фермерами все зрозуміло. А що робити з великими, вони ж то податки платять і людей працевлаштовують, але кожен раз знаходяться охочі відібрати у них підтримку держави?
- У нас дуже багато популізму навколо цієї теми. Багато хто любить тему фермерів, особливо напередодні виборів. Але якщо говорити предметно, то українська модель розвитку аграрного сектора повинна передбачати можливість розвитку для всіх - і великотоварного виробництва, і дрібного фермера.
Ми вже говорили про те, як великому виробнику нелегко торувати шлях на світові ринки, особливо якщо йдеться про продукцію з високою доданою вартістю. Тому його точно так само потрібно підтримувати, тому що насамперед це продовольча безпека, на стабільність якої весь час орієнтує нас ФАО.
Понад 50% продукції виробляється саме великими і середніми підприємствами. Це вектор експорту, який потрібно підтримувати.
У кожного сегмента цього ринку є своє місце для життя. І держава повинна знайти ті ефективні механізми, які стимулюють розвиток всіх учасників. Тим більше, що великий і дрібний виробник нічого між собою не ділять. У нас, як уже було сказано, навпаки - проблема недовикористання грошей цього року.
- Ви співавтор законопроекту "Про засади державної аграрної політики і державної політики сільського розвитку". Як має розвиватися вітчизняний АПК?
- У нас був закон, він діяв до 2015 року, який так і називався "Про засади державної аграрної політики". Його вже немає, він не актуальний. Але немає й іншого основоположного документа, який би регулював і давав перспективу розвитку аграрного комплексу України.
У проекті, який узгоджений з експертами і підтриманий ЄС, визначені 15 пріоритетів державної аграрної політики, зокрема, підвищення конкурентоспроможності українського аграрного сектора і його продукції, збільшення експорту сільськогосподарської продукції з більшою доданою вартістю, впровадження нових механізмів підтримки та стимулювання розвитку окремих галузей, забезпечення захисту прав та інтересів землевласників і землекористувачів, підвищення рівня зайнятості сільського населення та ін.
Крім цього законопроект визначає серед головних завдань держави забезпечення максимальної реалізації різними виробниками своїх можливостей, а саме:
- стимулювання розвитку сімейних фермерських господарств, фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів та аграрних кластерів;
- впровадження ефективної системи державної підтримки для малих виробників сільськогосподарської продукції, включаючи сприяння їхньому об'єднанню;
- сприяння створенню конкурентних переваг у виробництві нішевої продукції і продукції з високою доданою вартістю;
- забезпечення на державному рівні політики щодо формування конкурентних переваг на міжнародних ринках для виробників сільськогосподарської продукції, а також забезпечення розвитку логістичних потужностей і стабільності оподаткування.
Це - каркасний документ, він прописує саму модель. Але найважливіше - те, що ми даємо основи, а далі уряд на 5 років буде розробляти стратегію.
Важливо, що у цій стратегії будуть завдання і методи, якими вона буде досягатися, індикатори оцінки результативності, будуть рядки виконання програми і фінансове забезпечення, яке буде підтримуватися бюджетом.
Майже у кожній розвиненій країні світу є такий закон - про розвиток аграрного комплексу. Це важливо ще й тому, що і ЄС, і наші внутрішні донори - вони вкрай зацікавлені у допомозі. Але вони кажуть: ми повинні допомагати, бачачи чому. Що у нас повинна бути перспектива, законодавчо оформлена, не просто постанова, а закон України, який показує стратегію і розвиток українського аграрного сектора.
- Наостанок хочемо поговорити про конфлікт сільгоспвиробників з "Укрзалізницею". Що насправді там відбувається?
- Проблема залізниці - це не лише проблема АПК, на який припадає близько 12-14% перевезень усієї залізниці. Це проблема і металургів, і хіміків, і дорожніх будівельників - на жаль, комплексна системна проблема.
Усі розуміють, що парк локомотивів зношений, і з вагонами - те ж саме. Окрім різкого погіршення оборотності вагонів, почали закриватися зернові станції, при чому "Укрзалізниця" це зробила абсолютно не відповідно до законодавства, вона не має права це робити самостійно. А потім - збільшила тарифи на перевезення майже вдвічі, без попередження і будь-яких обговорень з операторами ринку. Залізниця ставати тромбом, який заважає розвитку економіки.
Чому ці проблеми такі гострі для АПК? Ось, наприклад, зараз йде збирання врожаю такої експортної культури, як кукурудза. Її необхідно прибрати з поля, вивезти, посушити, доставити на елеватори, далі - до портів для виконання контрактів, які були укладені заздалегідь. Але у всьому цьому ланцюжку ми стикаємося з проблемою браку вагонів і подорожчання перевезення. Як у таких умовах сільгоспвиробникам виконувати свої зобов'язання за договорами?!
Коли наприкінці серпня до нашого комітету звернулися аграрні асоціації з цими проблемами, почалася активна робота над їхнім вирішенням. Ми провели спільні наради з комітетами з питань транспорту, промислової політики та енергетики, за участю представників профільних міністерств і відомств, галузевих асоціацій та бізнесу.
Ми обговорили озвучені пропозиції, пропрацювали їх, виписали комплексне бачення розв'язання проблем і оформили їх у вигляді звернення до Прем'єр-міністра України (також поінформували Президента України) за підписом 4-х керівників парламентських комітетів і народних депутатів України, а також керівників асоціацій і товаровиробників.
Нашим аграрним комітетом було проведено засідання і ухвалено рішення про проведення наради у Кабінеті міністрів України, і вже 23 жовтня віце-прем'єр-міністр України Кістіон Володимир Євсевійович провів таке засідання, де було ухвалено рішення терміново створити робочу групу при Мінагрополітики.
І вже 30 жовтня відбулося перше засідання робочої групи з оперативного розв'язання питань логістики у сільському господарстві під головуванням першого заступника міністра аграрної політики і продовольства України Мартинюка Максима Петровича.
Участь у засіданні робочої групи взяли народні депутати України, представники Кабміну, Мінагрополітики, Мінінфраструктури, Мінекології, Держекоінспекції, Держпродспоживслужби, Держлісагентства, Антимонопольного комітету України, ДФС, ПАТ "Укрзалізниця", ДП "Адміністрація морських портів України", представники провідних громадських асоціацій і аграрних компаній.
Також у режимі "скайп-конференції" взяли участь представники портових операторів, які здійснюють обробку зернових вантажів і керівники регіональних філій ПАТ "Укрзалізниця".
Ми домовилися, що робоча група в оперативному режимі буде обробляти конкретні проблемні питання та надавати конкретні варіанти їхнього вирішення. Нам необхідно удосконалити перевезення залізничним транспортом за допомогою системи планування і прогнозованості обсягів завантаження, а також можливості використання інших видів перевезень - автомобільного та річкового транспорту. Так що, продовжуємо працювати в активному темпі.
- А як щодо локомобілів, створених на базі ХТЗ? Якщо вони можуть частково розв'язати проблему з тягою, чому б їх не додати до списку с/г техніки, за покупку якої передбачено компенсацію?
- Я не готовий відповісти на ваше запитання конкретно, але я вважаю, що ця ідея має право на життя. Це стосується і теми вагонів, і вітчизняного виробництва. І якщо таке рішення буде ухвалено - я вважаю, що ідея може бути абсолютно правильною.