Онколог Марина Бєлоцерковська фігурує одразу в трьох трагічних історіях пацієнтів приватної клініки Odrex: бізнесмена Аднана Ківана, Ігоря Мелая та батька Христини Тоткайло. Яким методам лікування могла віддавати перевагу онколог та що спільного в трьох історіях, досліджує УНН.
Як розповіли родини померлих у документальному фільмі "Осине гніздо", у всіх трьох історіях простежується схожий сценарій. В клініці їм давали надію на одужання та продовження лікування навіть тоді, коли стан хворих суттєво погіршувався. Попри ускладнення і загальне виснаження пацієнтів, онколог, як стверджують родини, продовжувала агресивну хіміотерапію.
Смерть бізнесмена Аднана Ківана
Марина Бєлоцерковська була його онкологом у клініці Odrex. Зараз вона разом із хірургом Віталієм Русаковим є обвинуваченою у кримінальній справі за ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України – неналежне виконання професійних обовʼязків медичним працівником.
За версією слідства, після проведеної операції лікарі могли не призначити Ківану необхідну антибактеріальну терапію та неналежно відреагувати на післяопераційні ускладнення. Згідно з висновками судово-медичної експертизи, це могло призвести до розвитку сепсису та смерті пацієнта. Обвинувачені своєї вини не визнають.
Для притягнення медика до кримінальної відповідальності суд має встановити, чи було порушено професійні стандарти та чи існував прямий причинний звʼязок між конкретними діями або бездіяльністю лікаря і смертю пацієнта.
Саме тому ключовим етапом цієї справи є дослідження медичної документації, експертиз та інших доказів. Обставини лікування Ківана та дії його лікарів тепер мають отримати оцінку безпосередньо в судовому процесі.
Смерть моряка Ігоря Мелая
Вдова Ольга Мелай розповіла, що її чоловік був одним із останніх пацієнтів Бєлоцерковської перед звільненням з Odrex у травні 2025 року. За словами жінки, спочатку вона сприймала готовність онколога продовжувати лікування як шанс врятувати чоловіка. Однак, вже після його смерті, вивчаючи медичні документи та проведені маніпуляції, почала ставити питання щодо доцільності агресивного лікування. Вона вважає, що на одному з етапів стан чоловіка був украй тяжким: близько місяця він майже не рухався і не харчувався самостійно. Однак Ігорю Мелаю продовжували проводити хіміотерапію. Ольга Мелай переконана, що від родини могли приховати реальний стан здоровʼя хворого.
Окремо вона звертає увагу на обставини хірургічного втручання, після якого Ігор Мелай опинився в реанімації. Чоловікові запропонували встановити спеціальний порт для введення препаратів. За словами Ольги, родині процедуру презентували як малоінвазивну та таку, що не несе значних ризиків. Однак після операції чоловіка перевели до відділення інтенсивної терапії.
"Питаю: "Де чоловік?" У реанімації. Черговий анестезіолог каже мені, що стан критичний. До ранку він не доживе", – розповідає Ольга Мелай у документальному фільмі.
За її словами, у першу добу після втручання з грудної клітки чоловіка відкачали близько пʼяти літрів рідини, а три наступні доби він перебував на штучній вентиляції легень. Лікування хіміотерапією продовжили.
Після смерті чоловіка Ольга Мелай звернулася до Міністерства охорони здоровʼя України через розбіжності у медичній документації. За її словами, у виписках практично відсутня інформація про саму операцію зі встановлення порту та її наслідки.
Вона також стверджує, що перед втручанням підписувала інформовану згоду на операцію під місцевою анестезією, тоді як у копії документа, яка згодом була надана клінікою суду, зазначалася вже внутрішньовенна анестезія. Відрізняється, за словами вдови, й опис характеру самої операції: втручання, яке планувалося заздалегідь, у документах клініки згодом нібито було зазначене як невідкладне.
У своїй скарзі вона просить провести клініко-експертну оцінку лікування чоловіка, перевірити дотримання клінікою ліцензійних умов, дослідити медичну документацію та записи в електронній системі охорони здоровʼя eHealth.
За заявою Ольги Мелай також відкрито кримінальне провадження, яке стосується, зокрема, обставин операції та медичних маніпуляцій, проведених її чоловікові. Загалом родина витратила на його лікування близько 50 тис. доларів.
Смерть батька Христини Тоткайло
У серпні 2024 року батькові Христини Тоткайло діагностували онкологічне захворювання. Спочатку родина звернулася по допомогу до київської лікарні "Феофанія". Як розповіла Христина, після консиліуму лікарі вирішили, що агресивна хіміотерапія у стані її батька може бути надто небезпечною. На консиліумі був присутній хірург Ігор Бєлоцерковський. Він запропонував родині звернутися до одеської клініки Odrex, де працювала його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська.
В Odrex пацієнтові призначили пʼятиденний курс хіміотерапії. Христина згадує, що родині обіцяли, що збережуть батькові гортань і голос. Також чоловікові встановили гастростому для харчування.
За словами Христини, вона неодноразово просила медиків оглядати гастростому та змінювати повʼязки, проте належного догляду, на її думку, не було. Перед випискою зʼясувалося, що в ділянці гастростоми утворився отвір, через який витікав вміст шлунка.
Після повернення родини до Києва стан чоловіка різко погіршився. Христина розповідає, що в батька почали відмовляти нирки, зʼявилися ураження в ротовій порожнині. Коли вона повідомила про погіршення стану батька лікуючому онкологу Марині Бєлоцерковській, то почула тільки, що у неї вихідний.
Крім того, Христина вказує на невідповідність між записами в медичній документації та процедурами, які фактично проводили її батькові. Загальна вартість лікування в Odrex понад 250 тис. гривень.
Замість висновків
Не можна автоматично ставити знак рівності між смертю тяжкохворого онкологічного пацієнта та лікарською помилкою. Так само не можна робити висновок про професійну відповідальність медика лише зі слів родичів. Однак у трьох різних історіях повторюється одне імʼя – онколог Марина Бєлоцерковська.
І повторюються питання родин: наскільки виправданими були рішення щодо агресивного лікування, чи отримували пацієнти та їхні близькі повну інформацію про ризики, якою була реакція на різке погіршення стану та чи підроблено медичну документацію? Принаймні в одній із цих історій відповіді на такі питання вже шукає суд.