“06.09.2019 держава Україна звернулася до судді з клопотанням про самовідвід, водночас просила відреагувати на це клопотання до 11.09.2019. 12.09.2019 секретар суду повідомив державу Україну, що головуючий суддя не вбачає підстав для самовідводу. 13.09.2019 держава Україна подала клопотання про відвід судді до Апеляційного суду Амстердаму”, — повідомили у міністерстві.
Так, повідомляється, що у провадженні Апеляційного суду Амстердаму перебуває апеляційна скарга Центрального музею Тавріди, Бахчисарайського історико-культурного заповідника, Керченського історико-культурного заповідника та Національного заповідника “Херсонес Таврійський” на рішення Окружного суду Амстердаму від 14.12.2016, яким було задоволено вимоги держави Україна про повернення музейних об’єктів на територію України.
“Міністерству юстиції стало відомо про існування обставин, що можуть свідчити про упередженість головуючого судді, який розглядає Справу, що викликає сумнів у його об’єктивності у розгляді цієї Справи”, — заявили в Мінюсті.
Так, повідомляється, що головуючий суддя Апеляційного суду Амстердаму протягом декількох років здійснював представництво інтересів російської компанії “Промнефтьстрой” у справі проти ВАТ “НК “ЮКОС ”, а тому фактично захищав інтереси Російської Федерації як основного інтересанта у вирішенні справи на користь “Промнефтьстрой”.
Крім того, повідомляється, що представництво інтересів “Промнефтьстрой” він здійснював у тісній співпраці з адвокатами, які представляють інтереси кримських музеїв.
За результатами розгляду цієї справи голландський суд відмовив у визнанні та зверненні до виконання на території Королівства Нідерландів рішення Московського арбітражного суду 2006 року про визнання ВАТ “НК “ЮКОС ” банкрутом та продаж акцій голландської структури ВАТ “НК “ЮКОС” (“Yukos Finance B.V.”) компанії “Промнефтьстрой”.
Голландський суд визнав, що банкрутство ВАТ “НК “ЮКОС” було сфабриковано російською владою в порушення фундаментальних принципів права.
Як повідомляв УНН, 16 липня суд Амстердама відклав винесення рішення щодо “скіфського золота” ще на певний час.