Деталі
Особливо активно такі думки розповсюджуються у Франції. Причина такого дискурсу проста: руками вірменської діаспори європейські політики намагаються закрити власні грошові інтереси, а також викривити історичну реальність обох конфліктів, щоб догодити кремлю.
Французькі політики все частіше транслюють у публічному просторі думку про те, що саме Азербайджан є агресором в Карабаху. Активно пропагуєтсья необхідність відновлення переговорного процесу, де Україна має поступитися власними територіями. Про це цілком відверто говорять в Парижі публічно - і президент Макрон, і ЗМІ.
Раніше Макрон в ефірі телеканалу France 2 заявив, що Азербайджан нібито «розв'язав страшну війну» в Карабаху і «здійснив кілька нападів уздовж кордону» з Вірменією у вересні цього року.
А ще 1 вересня газета Les Echos повідомляла, що на зустрічі з іноземними послами Макрон заявив: необхідно продовжувати говорити з путіним по конфлікту в Україні. «Ми повинні зробити все, щоб світ шляхом переговорів став можливим, щоб обидва головні герої повернулися за стіл переговорів», - цитувало видання французького президента. При цьому в пресі Франції звучали відверті думки про те, що Україна має поступитися власними територіями заради угоди з рф.
Досить сміливі виступи французів відносно України та Азербайджану легко пояснити. Така ситуація продиктована інтересами великих французьких корпорацій, що мають спільні інтереси з рф також масштабною економічною та енергетичною залежністью Франції від росії.
Вірменські та французькі діячі висувають вимоги про міжнародне засудження Азербайджану за «агресію», домагаються введення проти нього санкцій та озброєння Вірменії західною зброєю. «Кров вірмен коштує менше, ніж кров українців?» - саме так позиціонує ситуацію член сенату Буайе. Тим часом член Міської ради Ніцци Пікар стверджує: «Те, що було зроблено для України, має бути зроблено для Вірменії!». А голова регіону Прованс Мюзельє запевняє: «Світ має підтримувати Вірменію, як він підтримує Україну».
На думку 5 каналу, публічні виступи французьких політиків мають цілком очевидні цілі: перенаправити від України ресурси на військову та фінансову підтримку вірменських сепаратистів у Карабаху; змістити увагу Євросоюзу з агресії рф на «злочини» Азербайджану. Таким чином робиться спроба створити умови для початку переговорів про «перемир'я», навіть ціною визнання анексії Донбасу та Криму.
Звичайно, що основна мета викривлення реальності в Карабаху - тиск на Україну. Однак політичне керівництво України має тверду волю для вирішення цього питання виключно на умовах збереження суверенних територій.