За своєю суттю і за стилем викладу стаття Суркова є програмною та ідеологічною: в ній він викладає доктрину “держави нового типу”, яка склалася в Росії. Помічник президента висловлює переконання, що саме за таким типом держави майбутнє і передрікає йому десятки років піднесення.
Сурков описує Росію як державу, якій відведена “нескромне” роль у світовій історії, і від цієї ролі воно відмовлятися не збирається. Чиновник стверджує, що “велика політична машина Путіна тільки набирає обертів і налаштовується на довгу, важку і цікаву роботу”.
Сучасну політичну модель помічник президента називає “такою, що органічно склалася” і говорить, що вона придатна не тільки для “домашнього майбутнього”, а й має “значний експортний потенціал”. Попит на неї, за словами Суркова, є вже зараз. Інтерес іноземців до російського політичного алгоритму зрозумілий — “немає пророка в їхніх батьківщинах”.
Сурков описує термін “глибинна держава”, під яким розуміє приховану за красивими гаслами жорстку владу силових структур. За його думки, такими є більшість західних демократій. Глибинної держави в Росії, на думку чиновника немає — вона уся на виду, зате є “глибинний народ”.
Виступ Суркова викликає ряд питань, перш за все, щодо достовірності та обґрунтованості матеріалу. У своїй статті Сурков застосовує декілька демагогічних прийомів, причому робить це досить недбало. Наприклад, він уникає доказів при викладі спірних тверджень, кажучи, що це “всім відомо”. Сурков також використовує терміни і прізвища, покликані показати читачеві широкий кругозір автора, проте ці посилання на ділі не розкривають його думки. Наприклад, характеризує народність як “потужний аттрактор”. Каже, що західна демократія “давно вже прихильна ідеям швидше Барнума, ніж Клісфена”. У чому саме полягає порівняння ідей, чиновник не пояснює. Ще один прийом, який використовує чиновник — це виправдання “принципу меншого зла”: “А коли кругом (імовірно) одні мерзотники, для стримування мерзотників доводиться використовувати мерзотників ж. Клин клином, негідника негідником вибивають”.
Сурков починає статтю з цитати: “Це тільки здається, що вибір у нас є”, називаючи її “вражаючими по глибині і зухвалості словами, сказаними півтора десятиліття назад”.
Незрозуміло, кого цитує чиновник. Максимально близька за змістом і часу створення — цитата з “Чорного міста” Акуніна. Сурков ілюструє відмову від “ілюзії вибору” в сучасній Росії, фактично близько до тексту переказуючи роман-антиутопію Замятіна “Ми”.
Головний редактор радіостанції “Говорить Москва” Сергій Доренко зазначив, що в статті Суркова контекст важливіше самого тексту. Виступ помічника президента добре лягає в тренд останніх місяців: практично всі вищі чиновники висловилися про необхідність збереження існуючого політичного режиму, навіть якщо для цього доведеться вносити зміни до Конституції.
Нагадуємо, восени Сурков назвав загиблого ватажка “ДНР” — “справжнім героєм”.