Він констатував, що сьогодні в Україні немає політики протекціонізму, і приклад тому - платформа ProZorro. Вперше за багато років об'єктивна і твереза оцінка про роботу цієї системи прозвучала на рівні керівника Міністерства економіки Ігоря Петрашка.
"Ключове, що відзначив міністр, Ігор Петрашко, це те, що система існуюча держзакупівель чомусь абсолютно не має ніякої пріоритетності для наших національних підприємств. І це дійсно дивно - особливо, з огляду на суму замовлень в 660 мільярдів гривень, яка проходить через систему ProZorro.
У надзвичайно важкій ситуації, що виникла, в економіці, неймовірному падінні промислового сектора (-5,1% тільки за 1-й квартал вже 2020 року), ризику невиконання навіть істотно скороченого при секвестрі бюджету на 17% плану надходження податків - дивитися крізь пальці на те, як розподіляються кошти бюджету, є неприпустимим", - пише він.
У розвинених країнах інтереси національного бізнесу і співвітчизників - понад усе, пише Гарбарук. Наприклад, уряд Америки щорічно виділяє близько 70 мільярдів доларів на програму підтримки населення з низькими доходами - "Supplemental Nutrition Assistance Program". Суть програми полягає в тому, що люди, які мало заробляють або не мають доходу, отримують пільгові талони (food stamps) на придбання продуктів.
"Відповідно, вирішується дві ключові проблеми - аграрії, які мають надлишок вирощених ними продуктів, мають можливість збути їх державі (а не утилізувати), а міське населення з низькими доходами - забезпечити свої сім'ї свіжими продуктами харчування, вирощеними в тому регіоні, де вони проживають", - пояснив експерт.
Роль держави в промисловому розвитку країни важко переоцінити, каже Гарбарук. Мінімізація ролі держави дорівнює катастрофічному падінню економіки, додав він.
"Нам важливо, щоб зараз держава пріоритетом своєї діяльності визначила саме підтримку за рахунок коштів бюджету саме національних промислових підприємств, тому що результат спільної роботи держави і бізнесу в цьому випадку, це:
- мільйони українців, забезпечені роботою - які платять податки зі своєї зарплати і податки з кожної одиниці товару, придбаного ними за цю саму зарплату;
- величезна кількість податків, виплачених до бюджетів усіх рівнів - від бюджету країни до місцевих бюджетів;
- створення якісних товарів кінцевого споживання, які одночасно реалізуються всередині країни, забезпечуючи щоденні потреби кожного з нас, а також йдуть на експорт - забезпечуючи левову частку валютних надходжень", - резюмував Гарбарук.