На його думку, трансформації угод, зміна підходу до їх суті і логіки не відбудеться до тих пір, поки всі можливості діалогу не будуть вичерпані.
"Президент України запропонував один з напрямів — Дорожню карту з чіткими й зрозумілими термінами та відповідальними за її виконання. Чи буде ця ініціатива успішною? Раціонально вона логічна й здійсненна. Але чи буде вона успішною з нашими нинішніми партнерами за мінським столом? Та в кожному разі йти цим шляхом потрібно", - вважає В.Горбулін.
"Безперечно, нам потрібні заготовки на випадок згоди сторін переглянути (швидше — уточнити) "Мінськ-2" і вийти на новий формат домовленостей. Необов'язково це виглядатиме радикально, але підготуватися до такого розвитку подій мусимо. Насамперед — переосмисливши Мінські угоди і зрозумівши, в якій формі вони для нас стануть прийнятними. У нинішній їхній редакції вони, по-перше, явно (особливо в пунктах 4, 9 і 11) призводять до порушення територіальної цілісності та суверенітету України, що суперечить не тільки національним інтересам України, а й Декларації глав держав "нормандської четвірки" від 12 лютого 2015 року. І, по-друге, про що вже неодноразово казала українська сторона, проведення виборів до відновлення контролю над кордоном є безглуздим", - йдеться в статті.
В.Горбулін зазначає, що навіть не виходячи з логіки "Мінська-2", частина його положень може бути модернізована, щоб документ став реальнішим в частині його фактичного, а не теоретичного виконання.
"Наприклад, нам слід прямо зафіксувати в оновленій угоді порядок проведення виборів і встановлення контролю над кордоном (спочатку контроль — потім вибори). Також для практичної реалізації пунктів про порядок місцевого самоврядування сторони мають не вимагати від України переписати свою Конституцію, а обговорювати суть Закону України "Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО". Те саме щодо амністії: абсурдні спроби "керівників" "ДНР"—"ЛНР" (а де-факто — Росії) витребувати повну амністію — є безглуздими, бо суперечать усій міжнародній практиці. І, звичайно, слід розглядати можливість розширити кількість учасників переговорів за рахунок США, ЄС, країн — підписантів Будапештського меморандуму. Утім, шанси на таке розширення досить примарні: зараз ні Росія, ні Берлін із Парижем цього явно не хочуть. Але як поведуться ці країни після виборів — питання неоднозначне", - наголосив академік.