“Для військових на війні світ поділяється на чорне та біле, існує ворог та свої. Там поняття про добро, зло чітко розподілене. Їм доводилася вбивати людей, вони бачили, як помирають їхні друзі. Звичайно це вплине на їхню підсвідомість”, — сказала Гомель.
Вона зауважила, що коли військові повертаються то стикаються з тим, що не можуть знайти роботу, не в змозі забезпечити родину, а вони хочуть далі бути героями. Більше того, поки чоловіка не було дружина зайняла позицію лідера в родині, їй довелося тягнути все на собі. І не факт, що вона захоче поступатися цією позицію, адже чоловік поводить себе дивно. Виникає питання, чи можна йому довіритися, адже він повернувся іншим.
Тому, за її словами, зміна ролей завжди породжує стрес. Будь-які зміни, це певний конфлікт і потрібно вміти знайти спільну мову для розв’язання даної проблеми.
“Або буває, навпаки дружина готова поступитися йому позицією лідера, але він не може впоратися. Тому що не має роботи, що робити далі не зрозуміло. Він може, і не вміти цього робити, все життя пропрацював на заводі, а коли повернувся завод закрили”, — розповіла Гомель.
Окрім того, вона розповіла про інші прояви післявоєнного синдрому, коли людина прокидається по ночах, або сумує за товаришами, вона не знає, як далі жити і за що вони воювали.
Психолог, рекомендує дати ветерану час для адаптації, обговорити хто і яку роль в родині буде займати, що він планує робити далі, не дивлячись на те, що світ не чорно-білий та бути готовим до труднощів. І це потрібно обговорювати постійно.
"Немає військового, який повернувся б без післявоєнного синдрому, просто все залежить від рівня складності цього синдрому“, - розповіла вона.
За її словами, потрібно дати час людині адаптуватися підтримуючи її, адже зрозуміло, що дружина або мама хочуть, щоб він повернувся і все було, як раніше, але так не буде, для цього потрібні роки реабілітації.
Гомель також, зауважила, що проблема полягає ще в тому, що військові не дуже довіряють психологам, які не були на війні.
“І тут вони по своєму праві, адже мені важко його зрозуміти. Я можу хотіти його зрозуміти, але відчути те, що відбувається на душі, я не можу”, — зазначила вона.
Тому, за її словами, військові більше довіряють один одному, і тут дуже важливо їм допомогти організуватися, нехай, збереться п’ять осіб, така собі група взаємодопомоги, де вони будуть обговорювати власні проблеми.
Нагадаємо, Україна наступного тижня у Брюсселі представить концепцію ветеранського простору.