“Є кандидати, які хочуть змін, але в першу чергу — це боротьба за гроші і за політичний вплив. А не за зміни. Якщо є кандидат в мери від партії — він тягне за собою і партійний список. Треба розуміти, що деякі кандидати в мери — нинішні народні депутати, наприклад, вони ідуть, розуміючи, що вони не виграють вибори. Але вони хочуть підтягнути партійний список”, — розповів експерт.
Також Фесенко пояснив, що статус міського голови завдяки реформі децентралізації став дуже вагомим. Саме тому на цих виборах достатньо народних депутатів, які балотуються на посаду мерів різних міст. Проте на місцевих виборах-2020, на думку політолога, переважна більшість виборців і регіонів будуть голосувати все-таки за чинних мерів, за виключенням окремих великих міст.
“Мотиви у кожного народного депутата боротись за посаду мера різні. Є депутати-мажоритарники, які хочуть виграти вибори мера у своєму регіоні і для них це привабливо. Це більш вагомий приз, ніж статус нардепа. Друге — партійний обов’язок, наприклад як у Синютки: партія сказала йти кандидатом в мери Львова — і він пішов”, — впевнений політолог.
Фесенко не виключає, що мотивом для зміни депутатського мандату на посаду міського голови можна також вважати бажання нагадати про себе і підняти якимось чином свій політичний статус.
“Наприклад, нардеп Антон Поляков (кандидат на посаду міського голови Чернігова — ред.), який виграв у минулому році вибори за рахунок Зеленського, а зараз він кволо працює в окрузі, тож шансів у нього немає. Але бажання нагадати про себе, неадекватна оцінка власних шансів, обізнаності виборця про себе... Це, напевне, якось працює. Взагалі те, що більшість політиків неадекватно оцінюють свої шанси — це норма для українського політикуму”, — зазначив Фесенко.
Раніше УНН писав, що в передвиборній “гонці” в Оболонському районі у хід пішли “чорні технології”.