У своїх інтерв'ю Терентьєв фактично визнає: системи в роботі АМКУ немає, і він не бачить необхідності в створенні такої системи. А, отже, немає і прозорого механізму вибору Антимонопольним комітетом справ для розгляду. З якихось своїх міркувань АМКУ звертає увагу на ті чи інші сектори економіки, залишаючи поза увагою інші. Фактично всі ці роки Терентьєв займається ручним керуванням, роздаючи команди, кому і чим займатися і на які компанії вести полювання від імені АМКУ.
Якимись справами під керуванням Терентьєва займалися з особливим азартом, у той час як інші галузі залишалися в сірій зоні.
Антимонопольний комітет перетворився з регулятора конкуренції в потужного адміністративного гравця, чиї дії здатні впливати на долю цілих галузей економіки. Або - не впливати. Навіть якщо в процесі реалізації такого підходу той чи інший монополіст буде заслужено покараний, подібна політика не має нічого спільного з системною та сучасною антимонопольною політикою держави.
Саме з цим пов'язане рішення Президента Володимира Зеленського звільнити старого главу АМКУ, який самостійно написав заяву, але намагається відступати і зберегти своє крісло за будь-яку ціну. Проте фінальне слово за Президентом і Верховною Радою.