Ватикан благословлятиме одностатеві пари. Проте для них не проводитимуть вінчання та інші шлюбні обряди, і таке рішення не є підтвердженням статусу подружжя. Про прийняття декларації "Fiducia supplicans" повідомляє офіційний вебпортал Ватикану, передає УНН.
Завдяки Декларації "Fiducia supplicans", виданій Дикастерією віровчення, схваленій Папою Франциском, можна буде благословляти одностатеві пари, але без будь-якої ритуалізації чи створення враження шлюбу. Доктрина щодо шлюбу не змінюється, і благословення не означає схвалення союзу.
Деталі
Схвалена Понтифіком доктринальна декларація відкриває можливість благословляти подружжя в нерегулярних ситуаціях. А саме, коли двоє людей просять благословення, навіть якщо їхня ситуація як пари є "ненормальною", рукоположений служитель може дати згоду. Проте цей жест душпастирської близькості повинен уникати будь-яких елементів, що віддалено нагадують шлюбний обряд.
Опублікований документ "Fiducia supplicans" загалом досліджує тему благословень, розрізняючи ритуальні та літургійні, а також спонтанні благословення, більш схожі на знаки народної побожності. Саме в цій другій частині зараз розглядається можливість приймати навіть тих, хто не живе згідно з нормами християнської моральної доктрини, але смиренно просить бути благословенним.
За підрахунками Vatican News минуло 23 роки відтоді, як колишній "Священний Офіс" опублікував Декларацію (остання була в серпні 2000 року з "Dominus Jesus"), документ такого доктринального значення.
"Fiducia supplicans" починається зі вступу префекта, кардинала Віктора Фернандеса, який пояснює, що Декларація розглядає "пастирське значення благословень", дозволяючи "розширювати та збагачувати класичне розуміння" через богословську рефлексію, "основану на пасторалі" бачення Папи Франциска".
Після перших абзаців (1-3), які нагадують про попередню постанову 2021 року, яка тепер вдосконалена та замінена, Декларація представляє благословення в Таїнстві Подружжя (параграфи 4-6), зазначаючи як неприпустимі "обряди та молитви, які можуть створити плутанини між тим, що становить шлюб" і "те, що йому суперечить", уникаючи будь-якого натяку, що "щось, що не є шлюбом, визнається шлюбом". Знову наголошується, що згідно з "вічним католицьким віровченням" законними вважаються лише статеві стосунки між чоловіком і жінкою в контексті шлюбу.
Друга розширена частина Декларації (параграфи 7-30) аналізує значення різних благословень, отримувачами яких є люди, предмети поклоніння та місця життя.
У документі нагадується, що "з суто літургійної точки зору" благословення вимагає, щоб те, що освячується, "відповідало Божій волі, вираженій у вченні Церкви".
"Коли благословення прикликається на певні людські стосунки" через спеціальний літургійний обряд, зазначає Декларація, "необхідно, щоб те, що благословляється, відповідало Божим задумам, записаним у творінні". Відтак, Церква не має влади уділяти літургійне благословення нерегулярним або одностатевим парам. У документі також наголошують, що необхідно уникати ризику зведення значення благословень лише до цієї точки зору, очікуючи від простого благословення "таких самих моральних умов для простого благословення, які необхідні для прийняття таїнств", – цитує видання параграф 12 ухваленої декларації.
Натомість, після аналізу благословень у Святому Письмі Декларація пропонує теологічно-пастирське розуміння. Ті, хто просить благословення, показують, що "потребують Божої рятівної присутності" у своєму житті, висловлюючи "прохання про Божу допомогу, благання жити краще".
Тому це прохання слід прийняти й оцінити "поза літургійними рамками", коли воно знаходиться "у сфері більшої спонтанності та свободи.
Розглядаючи їх з точки зору народної побожності, "благословення слід оцінювати як акти відданості". Від тих, хто просить благословення, "не потрібно вимагати попередньої моральної досконалості" як попередньої умови, зазначається в Декларації.
Третя частина Декларації (параграфи 31-41) відкриває можливість цих благословень, які є знаком для тих, хто "визнаючи себе знедоленими і потребуючими Його допомоги, не претендує на легітимність свого власного статусу, але які благають, щоб усе, що є істинним, добрим і по-людськи дійсним у їхньому житті та їхніх стосунках, було збагачене, зцілено та піднесено присутністю Святого Духа" (пар. 31).
У параграфі 37 зазначається, що ці благословення не обов’язково повинні стати нормою, як зазначається у Заяві, але повинні бути довірені "практичному розпізнаванню в конкретних обставинах".
Хоча пара є благословенною, але не їхній союз, Декларація зазначає, що благословенні є законні стосунки між двома людьми: у "короткій молитві перед цим спонтанним благословенням рукоположений служитель може попросити, щоб особи мали мир, здоров’я, дух терпеливості, діалогу та взаємодопомоги, але також Боже світло та силу, щоб мати змогу повністю виконати Його волю" (пар. 38).
Також уточнюється, аби уникнути "будь-якої форми плутанини чи скандалу", коли пара з нерегулярним становищем або одностатеві пари просять благословення, воно "ніколи не повинно надаватися відповідно до церемоній громадянського союзу, і навіть не у зв'язку з ними. Його також не можна виконувати з будь-яким одягом, жестами чи словами, які властиві весіллю" – відзначені норми прийняття такого благословення у параграфі 39.
Таке благословення "може знайти своє місце в інших контекстах, таких як відвідування святині, зустріч зі священником, молитва, прочитана в групі, або під час паломництва.
На завершення в четвертому розділі (абзаци 42-45) усім віруючим нагадують, що "навіть коли стосунки людини з Богом затьмарені гріхом, вона завжди може просити благословення, простягаючи до Бога руку" і бажаючи благословення "може бути можливе благо в деяких ситуаціях".
Нагадаємо
Раніше УНН писав про позицію Папи Римського Франциска щодо одностатевих шлюбів. Зокрема, у жовтні Понтифік схвально висловився про залишення відкритою можливості священникам благословляти одностатеві пари, однак з певними обмовками.