Частина архівних матеріалів стосується роботи над радянською атомною бомбою. Так, на порталі опубліковано доручення керівника атомної галузі СРСР Бориса Ваннікова директору конструкторського бюро № 11 (КБ-11) Павлу Зернову на виконання постанови уряду від червня 1946 року.
У документі КБ доручено під керівництвом лабораторії № 2 створити реактивний двигун С (РДС) у двох варіантах — з застосуванням важкого палива (С-1) і легкого палива (С-2).
Під реактивним двигуном З в документах розумілася атомна бомба, важким паливом називався збройовий плутоній, а легким — збройовий уран. Лабораторія № 2 Академії наук СРСР — колишня назва Курчатовського інституту.
Ванніков визначив план і терміни виконання завдань, а також доручив щомісяця доповідати про хід робіт І.В., П.М. і Ю.Б. Ці ініціали належать науковому керівнику атомного проекту СРСР Ігорю Васильовичу Курчатову, директору КБ-11 Павлу Михайловичу Зернову і головному конструктору, науковому керівнику КБ-11 Юлію Борисовичу Харитону.
Випробування РДС-1 пройшли на Семипалатинському полігоні 29 серпня 1949 року. Потужність бомби склала більше 20 кілотонн. Удар по спеціально зведеним для експерименту спорудам і військовій техніці був визнаний успішним. Відповідальним за підготовку до нього був Харитон.
Варто нагадати, що у серпні Сполучені Штати розсекретили свій перший звіт розвідки про Чорнобильську катастрофу.