Повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мають бути переглянуті, до Фонду має застосовуватися система контролю та стримувань. Таку думку у коментарі УНН висловив Віцепрезидент та Голова Комітету Судової практики Асоціації адвокатів України, керуючий партнер EQUITY Law Firm Олег Маліневський.
На мою думку, в цілому статус Фонду має бути переглянутий. Це навіть не державна інституція. Якщо ви подивитеся його статут – то це, по суті, юрособа, яка створена самими банками, які платять туди певні внески на утримання його, і досить дивно, що держава передає цій інституції всі повноваження на управління неплатоспроможних банків. Повинна бути система контролю та стримувань
Деталі
Він нагадав, що процедура ліквідації банків раніше була під певним судовим контролем.
"Це була загальна процедура банкрутства з певними винятками, які стосувалися саме банків. Але я б хотів звернути увагу, що за загальним правилом процедура банкротства має включати в себе суд, який перевіряє законність процедури, наявність неплатоспроможності, захищає та балансує інтереси всіх кредиторів, боржника та його акціонерів. Оскільки ФГВФО лише один з кредиторів, не зовсім зрозуміло, чому він заміняє роль суду та інших учасників загальної процедури. Ще більш дивна ситуація, коли банки не беруть кошти від населення – тобто у них немає вкладів, а отже фонд не набуває статусу кредитора чи іншого відношення до неплатоспроможного банку, але, тим не менш, саме фонд з’являється та починає ліквідовувати таку установу, продаючи її активи. Але при чому тут Фонд, якщо немає вкладів ніяких? Але якщо навіть Фонд стає одним із кредиторів, чому саме йому надаються повноваження на управління всім процесом ліквідації, де суд, де інші кредитори, де незалежні арбітражні керуючі?" - запитує Маліневський, додавши, що повноваження у загальній процедурі банкрутства є у Комітету кредиторів, а також у арбітражного керуючого - представника спеціальної професії, який має ліцензію Мін'юсту.
Під час процедури ліквідації банків арбітражного керуючого взагалі немає – його уособлює Фонд гарантування та ліквідатор, який є працівником Фонду, а це породжує конфлікт інтересів.
"До речі, з точки зору базових норм та принципів захисту прав людини і практики Європейського суду з прав людини, - оце поєднання повноважень, оцей конфлікт інтересів, цей судовий імунітет Фонду - це ще один доказ безпідставного втручання держави в мирне володіння майном, ненадання ефективних механізмів захисту прав особи - власників банків, інших кредиторів (в процесі ліквідації банку - ред.)", - додав юрист.
Додамо
На його думку, повноваження Фонду мають бути розділені, а сам процес ліквідації може бути переданий, наприклад, суду за активної участі Національного банку України.
"І, звичайно, має бути обов’язок працювати з активами, стягувати кошти з боржників, а не лише продавати ці активи на аукціонах за будь-яку ціну. Також слід розширити повноваження щодо санації банків. Наприклад, коли акціонер банку готовий взяти на себе якісь витрати та зусилля по стягненню заборгованості, то напевно він повинен отримати відповідний інструментарій для здійснення такої діяльності. Мені здається, що тут виграють всі, і держава, і акціонери банку і в цілому інвестиційний клімат в банківському секторі України", - додав юрист.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Юрист, колишня суддя ЄСПЛ про те, чи захищені в Україні банки та їх акціонери від свавілля при ліквідації