КИЇВ. 7 червня. УНН. Український ринок праці має величезну кількість проблем: брак кваліфікованих кадрів, низькі зарплати, тіньова зайнятість, трудова міграція, велика кількість безробітних з вищою освітою та низка інших. Про те як їх можна вирішити та як трансформується ринок праці загалом в інтерв’ю УНН розповів в.о. голови Державної служби зайнятості Валерій Ярошенко.
— Якими, на Вашу думку, є основні проблеми на українському ринку праці? Як їх можна вирішити?
— Питання не просте. Воно пов’язане з величезною кількістю факторів. Насамперед, соціально-політичних, соціально-економічних, навіть, певною мірою, історичних. Те, що Україна межує з багатьма європейськими країнами сьогодні дає змогу українцям, враховуючи безвіз, мігрувати і знаходити роботу за межами держави. Але це тенденція загальносвітова.
Крім того, після економічної кризи, яка відбулась 10 років тому, додалась російська агресія, яка викликала нестабільність і проблеми в економіці.
Сьогодні певною мірою ситуація на ринку праці стабілізувалась — у нас з’являється все більше вакансій. Для порівняння — станом на 1 травня цього року кількість вакансій, заявлених роботодавцями до служби зайнятості, порівняно з відповідною датою минулого року, зросла на 30% та становила 83,3 тис. одиниць. Крім того, у базі даних служби зайнятості містилася інформація про 41,8 тисяч пропозицій роботи, отриманих з інших джерел.
Те, що мінімальна заробітна плата була збільшена практично удвічі, підняло і рівень пропонованих заробітних плат у вакансіях. На жаль, він не відповідає рівню зарплат східної Європи, але все ж таки певні зрушення є. Так, середній розмір заробітної плати у вакансіях станом на початок травня поточного року становив 5,1 тис. грн (на відповідну дату 2017 року — 4,3 тис. грн). У той же час, існують пропозиції роботи з достатньо високим рівнем оплати праці — понад 15 тис. гривень.
Проблема також полягає у професійно-кваліфікаційному дисбалансі на ринку праці України. У центрах зайнятості таких великих міст, як Київ, Одеса, Харків, Львів до 90% безробітних, які перебувають обліку, мають вищу освіту. Тобто, сьогодні вища освіта не дає гарантій працевлаштування.
До нас приходять люди з вищою освітою, вони певний час не можуть знайти роботи, і їм пропонується професійне навчання за робітничими професіями. Таке навчання абсолютно безоплатне для безробітних, воно здійснюється в різних навчальних закладах, зокрема, в центрах професійно-технічної освіти державної служби зайнятості. Найчастіше безробітні навчалися за професіями: електрогазозварник, кухар, перукар (перукар-модельєр), тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, оператор котельні, манікюрник, машиніст (кочегар) котельної, водій автотранспортних засобів, продавець продовольчих товарів, швачка.
— Що до вищої освіти. Невже погано те, що люди прагнуть здобувати вищу освіту?
— Молоді люди мають розуміти, що отримання диплома і справжні знання, уміння та навички — це дві великі різниці. У вищій школі мають розуміти, що потребу у спеціалістах сьогодні диктує ринок праці. Ми запрошуємо школярів до центрів зайнятості, пропонуємо їм отримати профорієнтаційні послуги та пройти профдіагностику.
Фахівці з профорієнтації зорієнтують молоду людину у світі професій, розкажуть які професії затребувані в даному регіоні зараз і будуть актуальні в майбутньому. Профдіагностика покаже, які нахили є у людини, який вона має темперамент, інтелектуальні здібності тощо.
Слід зазначити, що у розвинутих країнах Європи лише 30% випускників шкіл навчаються у вишах, а всі інші йдуть до профтехучилищ, здобувають робітничі спеціальності. На виробництві вони займають середню ланку. І таким чином витримується баланс на ринку праці.
Ми ж зараз маємо картину перевернутої піраміди — 70% випускників України здобувають вищу освіту. Батьки витрачають великі кошти, а молоді люди в результаті отримують розчарування. Інколи українці виїжджають до інших країн не тільки через більшу заробітну плату, а й через те, що не можуть знайти роботу за фахом в Україні.
Тому молодим людям важливо не помилитися у виборі професії на початку життєвого шляху. А батьки, на жаль, ментально ще живуть старими принципами, коли інститут надавав людині можливість набуття певного соціального статусу, і намагаються дати своїм дітям вищу освіту. В цьому також величезна проблема.
Я раджу молодим людям шукати роботу і набувати відповідної практики, починаючи з університету чи інституту, навіть за малий кошт. Вища школа такої практики не дає. Після закінчення навчання випускник потрапляє в замкнене коло — він має хороші теоретичні знання, але не має жодного дня практичної роботи. А роботодавці хочуть мати в своєму штаті грамотних кваліфікованих працівників з досвідом роботи.
Зараз є можливість дуального навчання. Людина може працювати і паралельно навчатись — підвищувати свою кваліфікацію, освітній рівень. Так працює вища школа у багатьох розвинених країнах: Німеччині, Голландії, Данії. При цьому коли людина дуально навчається, їй працедавець сплачує зарплату.
І все таки я впевнений, що ми живемо в країні, яка інтенсивно розвивається, тобто, ми на правильному шляху. Упродовж минулого року ми допомогли понад 800 тисячам українців знайти роботу. У банку даних служби зайнятості за минулий рік було близько 1 млн вакансій.
— Проблема трудової міграції. За кордоном вже працює чимало українців. А третина громадян, як свідчать опитування, задумується про виїзд з країни і основною причиною називає саме низькі зарплати. Як реагує державна служба зайнятості на цю проблему?
— Слід зазначити, що українці виїжджають за кордон не тільки через вищі зарплати, а й тому, що там кращі умови роботи, безпечніше життя в країні. Крім гідних заробітних плат для людини є важливими високотехнологічні робочі місця та достойні умови праці. Щоб людина розуміла, що працюватиме на нормальному обладнанні, що буде соціально захищена, що їй буде гарантовано по контракту з роботодавцем соціальний пакет — наприклад, відпустка, медичне страхування, можливість підвищити кваліфікацію тощо. В успішних міжнародних компаніях стимулюють працівника за різними напрямками. Наприклад, як це робить Microsoft, чи інші компанії. Вони виробляють корпоративну етику — ти працюєш і знаєш, що ти захищений.
Фінансова система в країні має бути стабільною, за нею почне розвиватись економіка. Для того, щоб у державу приходили інвестиції соціально-політична ситуація має бути стабільною. Це буде створювати саме той сприятливий клімат в Україні, коли можливо себе реалізувати, особливо молодим людям.
Хоча і сьогодні у нас є приклади, коли молоді люди, працюючи на іноземну компанію онлайн, живуть в Україні і не хочуть виїжджати.
Якщо говорити мовою цифр, то за даними вибіркового обстеження населення з питань трудової міграції (проведеного Держстатом України у січні—червні 2017 року) протягом 2015-2017 років чисельність трудових мігрантів склала 1,3 млн осіб.
До виїзду за кордон більшість громадян (39%) працювали на будівництві, 16% були зайняті у діяльності домашніх господарств, 14% — у сільському, лісовому та рибному господарстві, 11% — у переробній промисловості, 9% — у торгівлі та ремонті.
Більшість трудових мігрантів, до виїзду за кордон працювали за найпростішими професіями та на низькокваліфікованих роботах (42%).
— Зважаючи на те, скільки українців виїздять на роботу за кордон, чи співпрацюєте ви в цьому контексті з іншими країнами?
— Нещодавно ми повернулися до членства в асамблеї “Світовий клуб зайнятості” для того, щоб розумітися, які процеси відбуваються на ринках праці сусідніх країн.
У нас дуже тісна співпраця із Міжнародною організацією праці і структурами, які близько з нею співпрацюють. Наприклад, було проведено ґрунтовне дослідження за кошти ПРООН, яке дало нам можливість визначити: чи відповідає викликам сьогодення наша діяльність, чи є сучасними методи та форми нашої роботи?
Ще одна програма, яка фінансується Данією, дасть можливість вивчити український ринок праці в розрізі регіонів, а саме — які спеціальності затребувані у тій чи іншій області, які кадри готує профтехосвіта. Програма розрахована на 5 років.
Є низка локальних програм. Ми маємо угоди про співпрацю із службами зайнятості Хорватії, прибалтійських країн. Працюємо зі Світовим банком, Банком реконструкції і розвитку тощо.
Державна служба зайнятості видає дозволи на працевлаштування іноземців в Україні. Найбільше таких дозволів видають центри зайнятості Києва, Львова, Харкова, Одеси. За минулий рік видано близько 80 тис. таких дозволів. Найчастіше дозволи видаються для працевлаштування фахівців у представництвах відомих європейських і світових структур в Україні.
Ми намагаємося певною мірою відслідковувати тенденції трудової міграції. Але це дуже не прості процеси. Цифри називаються різні, офіційної статистики щодо працюючих за кордоном немає. Крім того, багато українців працюють в інших державах на сезонних роботах.
— Розкажіть, як саме відбувається процес пошуку роботи для безробітних громадян через державну службу зайнятості? Яка середня тривалість процесу працевлаштування українців (від моменту звернення до виходу на роботу)?
— Пошук роботи для безробітного здійснюється відповідно до його освіти, професії (спеціальності), з урахуванням заробітної плати за останнім місцем роботи, транспортної доступності тощо.
Також враховується стаж роботи за професією, кваліфікація, досвід, тривалість безробіття, а також потреби ринку праці.
Фахівці служби зайнятості оперативно підберуть безробітному кращі варіанти можливого працевлаштування в будь-якому регіоні країни, домовляться з роботодавцем про зустріч, допоможуть у складанні резюме та його розміщенні на веб-порталі державної служби зайнятості.
Сьогодні 47% тих, хто звертається до служби зайнятості, працевлаштовується ще до моменту отримання статусу безробітного. Адже кількість вакансій у базі даних служби зайнятості за півтора роки зросла у 4 рази.
Ринок праці міняється, він не є сталим. Якщо раніше була велика кількість безробітних і при цьому було мало вакансій, то сьогодні є достатньою кількість вакансій, але пропонується недостатній рівень заробітної плати.
Додам, що на служба зайнятості постійно впроваджує сучасні технології, наприклад, у нас діє електронна черга, є можливість розміщення резюме чи вакансії на сайті, ми організовуємо вебінари, онлайн інтерв’ю тощо.
Протягом січня—квітня 2018 року середня тривалість пошуку роботи складала 117 днів. Середня допомога по безробіттю — близько 4,5 тис. гривень.
— Чи є проблеми, на які слід звернути особливу увагу?
— Величезна проблема в країні, в тому числі з працевлаштуванням воїнів, які повернулися з фронту. Через військові комісаріати ми відслідковуємо хто пішов на фронт, хто повертається, і хто потребує працевлаштування.
Проблема в тому, що таким людям в першу чергу необхідна психологічна та медична реабілітація, а потім уже робота. Але, якщо людина довго не працює, то втрачаються трудові навички, починаються психологічні проблеми, негаразди в сім’ї. А якщо людина працює, отримує зарплату, відчуває себе соціально захищеною — таких проблем менше.
Сьогодні дуже не просто найти роботу молодим людям. У нас на обліку близько 35% — молодь до 35 років. Часто молода людина не може знайти роботу через помилку у виборі професії. Ми займаємось перенавчанням, перекваліфікацією таких людей, у центрах зайнятості працюють профконсультанти, які допомагають молодим людям знайти себе. Особлива увага приділяється тим, хто має проблеми зі здоров’ям, тобто обмежені можливості.
Є певні проблеми з працевлаштуванням людей 45+. Роботодавці інколи вважають, що такі люди вже вичерпали свої можливості, їм важко звикати до нової роботи. Але це не правда. Люди такого віку мають бажання працювати, мають сили, знання, уміння, навички, досвід. Це також категорія громадян, яким ми надаємо практичну допомогу. А законодавчо роботодавець має брати на роботу певну частину штату саме таких людей.
Працюємо ми також і з внутрішньо переміщеними особами (ВПО). Хочу сказати, що ситуація тут достатньо стабілізувалась. Звернень від вимушених переселенців стає все менше, фактично в рази. Зараз у нас обліковується 7,5 тис. таких осіб. Додам, що з початку року за сприяння служби зайнятості працевлаштовано 1,7 тис. переселенців.
Для цієї категорії є законодавчо виписані преференції щодо працевлаштування. Наприклад, якщо роботодавець створив нове робоче місце і взяв на це місце особу з числа ВПО, то ми можемо компенсувати роботодавцеві витрати на заробітну плату такої особи протягом року за умови, що людина працюватиме не менше двох років. І ми це робимо. Кошти виплачуються роботодавцеві за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Таким чином, стимулюється роботодавець і тисячі людей за допомогою такої норми законодавства працюють. Така форма допомоги найбільше використовується у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківський та Запорізькій областях, де найбільша кількість переселенців.
Звичайно, існує фактор скорочення населення, падіння народжуваності та міграції, але в багатьох країнах світу дефіцит робочої сили якраз компенсується міграцією. Європа давним-давно це відчула.
— А яке навчання може пройти людина у центрах профтехосвіти ДСЗ? Яким професіям навчитися?
— У структурі державної служби зайнятості функціонують 11 центрів професійно-технічної освіти, з них три найпотужніші: в Одесі, Харкові та Рівному. Обладнанням та методикою викладання вони не поступаються європейським стандартам.
Для прикладу, у Харківському центрі можна пройти навчання і стати висококваліфікованим оператором станка з програмним забезпеченням. Це дуже затребувана професія, навчання ведеться на сучасному обладнанні. Люди з вищою освітою перенавчаються, щоб отримати цю професію, а разом з нею — роботу та стабільний заробіток. Адже, сучасні виробництва високотехнологічні, тут потрібні спеціалісти з високим рівнем знань.
Термін навчання різний — від місяця до року, в залежності від того, яка професія, якої складності навчання. У центрах профтехосвіти державної служби зайнятості навчаються люди різного віку — від молоді, до людей старшого віку. І ми єдина державна структура, яка навчає та перекваліфіковує доросле населення і по закінченні надає диплом державного зразка.
— Чи вживає ДСЗ певних заходів щодо людей, які фактично не хочуть працювати і стоять на обліку з метою отримання допомоги по безробіттю, а знайшовши роботу звільняються щойно стає можливим знову стати на облік до ДСЗ? Скільки фіксується таких випадків?
— Ми завжди працюємо у полі закону. В нашій країні реалізується конституційне право громадян на соціальний захист під час безробіття.
Разом з тим, законодавством передбачено як право громадян, так і їх обов’язок щодо сприяння працевлаштуванню.
Зокрема, статтею 44 Закону України “Про зайнятість населення” визначено певний перелік зобов’язань для зареєстрованих безробітних. У разі недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, в тому числі за відмову від підходящої роботи, призначена допомога по безробіттю може бути скорочена, а за відмову від двох пропозицій підходящої роботи зареєстровані безробітні знімаються з обліку в центрі зайнятості.
Тому не можна стверджувати, що безробітні стоять на обліку з метою отримання допомоги по безробіттю. Статус зареєстрованого безробітного мають лише ті особи, для яких відсутня підходяща робота на ринку праці.
Можливо, поодинокі випадки, коли людина зацікавлена перебувати на обліку в службі зайнятості, є. Наприклад, непрацююча людина може отримувати субсидію, якщо має посвідку про те, що зареєстрована у центрі зайнятості. За такої умови можна говорити про те, що хтось користувався такою нормою і хотів постояти на обліку, щоб взяти таку довідку.
Суттєва проблема — це ті, хто стає на облік, працюючи у сільському господарстві, там де сезонна робота. Тобто, людина відпрацювала у полі сезон і восени має право прийти і стати на облік. Так прописане законодавство.
— А скільки людей з початку року було направлено на громадські роботи?
— Упродовж січня—квітня 2018 року у громадських роботах брали участь 19,0 тис. осіб, у тому числі безробітних — 18,9 тис. осіб.
— Чи відбулась реформа ДСЗ? На скільки вона є ефективною? Скільки були реорганізовано центрів зайнятості у яких областях, районах, містах?
— У рамках реформи ми вже створили 424 філії, які не мають статусу юридичної особи. Це дає можливість працівникам філій більше уваги приділяти саме роботі з клієнтами — шукачами роботи та роботодавцями. Адміністративні, господарські та фінансові функції передано на обласний рівень. Я вважаю, що реорганізація служби зайнятості була абсолютно на часі. Ми її завершуємо.
Наша мета — щоб служба зайнятості була сервісною, доступною, небюрократичною структурою, де кожен бажаючий (як роботодавець, так і безробітний) може отримати велику кількість різноманітних послуг. І для цього не має бути жодних перепон. Тому ми застосовуємо сучасні онлайн-сервіси, сучасні форми, методи і підходи до роботи. І на все це направлена наша реорганізація.
— Відомо, що у січні цього року у вашому кабінеті проводились обшуки. Ви стверджували, що вони пов’язані з кримінальним провадженням щодо роботи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, і що ви ніколи там не працювали. Проте, чи можете ви прокоментувати, чому з обшуками прийшли саме до вас?
— Мені важко сказати. Я думаю, що можуть помилятись і правоохоронні органи. З того часу до мене більше ніхто з цього приводу не приходив. У тій постанові, яку підписав слідчий, було сказано, що справа стосується Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Я ніколи не працював у цьому Фонді ніякого відношення до нього не мав. До приходу в службу зайнятості я 2,5 роки працював заступником Міністра соціальної політики. Можливо, комусь здалося, що якимось чином я маю відношення до того кримінального впровадження, але це не так.