Іванна Климпуш-Цинцадзе про санкції, Росію та майбутнє України в ЄС

СІБІУ-КИЇВ. 17 травня. УНН. Нещодавно, в Румунії пройшов неформальний саміт голів лідерів Європейського Союзу, в рамках якого була прийнята декларація про майбутнє ЄС. Очікується, що цей документ стане основою для прийняття в червні стратегії європейської політки на наступні 5 років. Яке місце України в наступному політичному циклі Європи та як в Україні розуміють співпрацю з ЄС в інтерв’ю УНН в кулуарах конференції "Майбутнє Європи" в Сібіу розповіла віце-прем’єр міністр України з питань з євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе.

- Чи відкриває нові перспективи для України декларація неформального саміту ЄС, що була прийнята в Сібіу? Який ваш прогноз на європейську політику в рамках стратегії на наступні 5 років, до якої, власне, і йде підготовка?

- Я не бачу того, щоби зараз декларація пропонувала нові інструменти. Я думаю, що це є підтвердженням того статусу кво, готовності тримати відчиненими двері для тих, хто виконує вимоги до членства в Європейському Союзі. За останній рік нам вдалося вийти на реально новий рівень взаємин з Європейським Союзом - пріоритизувати завдання на основі Угоди про Асоціацію. В нас є чотири пріоритети – це енергетика, цифровий ринок, митна співпраця, включно з технічним регулюванням, і свобода, юстиція і безпека. Ці блоки були деталізовані на тогорічному саміті "Україна-ЄС" та закріпленні в рішенні Ради асоціації в грудні минулого року і зараз саме над цим ми працюємо. Власне, це і нашою платформою для подальшої двосторонньої активної взаємодії.

- Під кінець політичного циклу в Україні, можете підсумувати, що не вдалося рамках виконання "домашнього завдання"?

- Я вважаю, що протягом роботи нашого уряду, вдалося створити інституційну базу для ефективного виконання угоди про асоціацію, а це вимагає взаємодії, як мінімум уряду, парламенту й президента України. Як на мене, ми зробили все, щоб євроінтеграційний потяг стояв міцно на рейках: потяг є, рейки є, двигун на цей потяг поставлений й нам тільки треба набирати швидкість. Я дуже надіюся, що ми отримаємо підтримку новообраного президента для того, щоб рухатися в цьому напрямку і що він нас почує. Є, на жаль, сфери, в яких ми недовиконуємо свої зобов’язання по угоді про асоціацію і їх достатньо. Це пов’язано із кількома речами. Насамперед, ми продовжуємо змінювати нашу державну службу, яка створює інституційну спроможність в різних міністерствах, щоб реалізовувати завдання, закладені в угоді. Не у всіх міністерствах є така можливість, недостатньо людей, які знали б та добре володіли як європейським правом, так і розумінням чи глибиною наших потреб для того, щоб це максимально поєднати. Наприклад, до цього часу не було ухвалено жодного закону в транспортній галузі, які передбачені угодою. Ми зараз підійшли дуже близько, що прийняти два законопроекти – по залізничному транспорту й по водному. Я надіюся, що найближчими тижнями ці рішення будуть винесені на засідання парламенту. Тобто другий компонент – це якраз готовність парламенту підтримувати ці євроінтеграційні ініціативи, як окремі, так і урядові. З боку парламентарів хотілося б більше єдності навколо виконання закладених в угоді завдань. Це дві такі причини, чому не все вдається.

- Під час свого виступу на конференції "Майбутнє Європи" в рамках саміту, ви зазначили, що багато в чому реакція Європи була слабкою, зокрема після чергового нападу Росії в Азовському морі. На яку реакцію Україні слід розраховувати, з огляду на те, що розпочалися судові слухання щодо полонених моряків під час акту агресії в Азові?

- Я мала на увазі, що реакція була слабкою в порівнянні з тими діями, на які пішла російська Федерація в басейні Чорного та Азовського морів при атаці на наші судна й при захопленні наших суден й наших моряків. Як на мене, реакція була заслабкою. Ми з часом побачили санкції, які були запроваджені Європейським Союзом – як на мене, це, звичайно, результат компромісу між багатьма позиціями країн Європейського Союзу, тому вони не стали міцнішими (санкції – ред.). Ми знаємо, що є такі країни, які б хотіли відновити діалог як зазвичай з Російською Федерацією без необхідності платити ціну за примушення Росії дотримуватися міжнародного права. І все-таки ми бачимо, що якщо Росія не отримує по руках, якщо Росії не відповідати єдністю і сильною спільною позицією, то Росія сприймає це як безкарність та запрошення до подальших агресивних дій, що й відбулося з рішенням Російської Федерації про полегшену паспортизацію українських громадян, які проживають на окупованих територіях Сходу. Знову ж таки, як на мене, то засуджуючих політичних заяв – вони є надзвичайно важливими, ми їх дуже цінуємо, але їх недостатньо для того, щоб Російська Федерація зрозуміла, що їй серйозно будуть протистояти інші країни у порушенні міжнародного права, у порушенні тих же Мінських угод, до яких вона спричиняється таким рішенням, як паспортизація. Нам треба продовжувати спільну роботу з країнами ЄС, з нашими партнерами для того щоб отримати чітку відповідь не тільки через політичні заяви, а й через дії, спільні дії країн ЄС щодо Російської Федерації. Зокрема, й через посилення санкційного тиску.

- Тобто, мета спільної роботи в тому, щоб на дії Росії відповідати санкціями? Чи існують й інші механізми притягнення РФ до відповідальності, чи тільки санкції наразі?

- Ви так говорите про санкційний механізм, ніби він є недієвим. Насправді, санкційний механізм, якщо він є продуманий, вивірений і скоординований, зокрема, зі Сполученими Штатами, з тією ж Канадою, Австралією, — то це все разом дає ефект необхідності для РФ змінити свою позицію. Насправді, це один зі шляхів тиснути на Російську Федерацію. Інший – це, очевидно, політичний тиск, третій – це в рамках різних міжнародних організацій й пошук інших міжнародних інструментів користуючись інтересом РФ в тих чи інших організаціях. Тобто, наполягати на тому, що цей інтерес буде задоволений, якщо Росія змінить свою поведінку. Посилення української спроможності захищати себе, розбудовувати свою обороноздатність – це теж один із напрямків відсічі Російській Федерації, яку можуть надати інші країни. Якщо 4-5 років тому ми не мали Збройних Сил, які були б спроможні відбити атаку, й внаслідок широкого волонтерського й добровольчого руху ми змогли дати першу відсіч, то сьогодні це Збройні сили зовсім іншого рівня, які протистоять Російській Федерації, російській армії на Сході Україні щоби вони не казали. Якщо ми будемо весь час загравати з Російською Федерацією, як це робив, наприклад, Янукович, то ми вже всі знаємо до чого призвело таке загравання з Росією. Це тільки розбурхало її апетити й бажання захопити Україну.

- Наскільки розуміння українського питання сходиться у США та ЄС?

- Політика США базується на двопартійній підтримці України Конгресом й вона є чіткою. Коли одна країна приймає рішення – воно приймається легше, ніж коли ці рішення потребують узгодження 28 країн. Тому, скажімо, чіткіше звучить американська політика стосовно України, ніж коли ми говоримо про різкість рухів всього Європейського Союзу. Разом з тим, напрям цієї політики між (ЄС та США – ред.) збігається.

- Як бути з заграванням з Російською Федерацію з боку деяких членів Європейського Союзу? Чи залишаться в України друзі в ЄС після виборів Європарламент?

- Я думаю, що вибори в Європейський парламент трохи змінять склад з точки зору політичного представництва і так, там буде більше представників дещо популістичних сил та сил, які зацікавлені в беззастережному та безумовному діалозі з Російською Федерацією. Разом з тим, я переконана, що збережеться ця проєвроцентрична більшість, яка одночасно є й більшістю, яка підтримує Україну. Розумієте? Тобто, ті, хто поділяє цінності Європейського Союзу – це якраз ті самі люди, які й розуміють необхідність стояти на захисті міжнародного права, відповідно й інтересів України та протистоянні з Росією. Тому, я думаю, що ця більшість збережеться. Можливо, вона не буде такою, що переважає, але я думаю, що ми можемо розраховувати на те, що загальна політика Європейського парламенту до України збережеться.

- Тобто, загальна політика збережеться, але пропорції будуть інші?

- Співвідношення і кількість тих представників (євродепутатів – ред.), тих сил, які не є нашими друзями – умовно, буде вище в наступному складі ЄП.