Про плани влади впровадити в Україні програму “Інвестиційна няня” стало відомо 22 січня, у ході виступу президента України Володимира Зеленського на Всесвітньому економічному форумі у Давосі. За його словами, іноземні інвестори, які залучать в Україну понад 100 млн дол., укладуть договір із державою. Діяльність таких інвесторів в Україні супроводжуватиме менеджер — “investment nanny” (інвестиційна няня), 24 години на добу / 7 днів на тиждень .
“Будь-яке питання, будь-яка проблема — у вас буде контакт з цим менеджером. І ніяких проблем”, — пообіцяв Президент.
Втім, експерти наміри влади критикують. І радять владі “не вигадувати велосипед”.
“У світі практика підтримки інвесторів давно і успішно функціонує. Вона має назву спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ). СЕЗ сьогодні є в Америці, Європі, Польщі, Туреччині та в інших країнах. Загалом у світі їх нараховується біля 2,5 тис. Є зони по переробці експорту, є індустріальні чи науково-технічні парки тощо. На території СЕЗ діють податкові, фінансові, адміністративні стимули, які дозволяють у ту чи іншу країну залучити інвесторів. Натомість, наше керівництво держави, чомусь, намагається придумати велосипед”, — пояснює Вернівський.
Україна може перейняти досвід залучення інвестицій із сусідньої Польщі, продовжив експерт.
“Там досить потужні фінансові стимули для інвесторів. Вони полягають у компенсації капітальних витрат: компанії, яка вклала у виробниче обладнання, до прикладу, 100 млн грн, держава повертає 25% — 25 млн грн”, — розповів Вернівський.
Відшкодовуючи інвестиції, Польща не ділить інвесторів на “своїх” і “чужих”, продовжив фахівець. Натомість в Україні прагнуть зробити інакше, додав він.
“Пропозиція влади допомагати тим іноземним інвесторам, які вклали не менше ніж 100 млн дол. є дискримінаційною. Преференції повинні мати як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори, які вкладають в Україну”, — вважає експерт.
Жоден інвестор не піде в країну, де бізнесу не комфортно, переконаний Вернівський. Крім того, не є привабливою для інвестицій країна, де немає чіткого вектору руху економіки.
“Нам треба, врешті решт, поставити глобальну ціль — змінити структуру нашої економіки шляхом зменшення виробництва сировинної продукції і збільшення — промислової. Сировина нам нічого не дасть.
До речі, згадана мною Польща пішла саме таким шляхом — вона зробила ставку на залучення промислових інвесторів”, — резюмував експерт.
Нагадаємо, в Україні, на відміну від багатьох економічно розвинених держав відсутня політика “економічного націоналізму”. Великі виробники та внутрішні інвестори змушені дбати про себе самі.
“В Україні повністю відсутні будь-які прояви економічного протекціонізму. Швидше навпаки, Україна демонструє напевно найбільш лояльні умови для іноземних товарів, повністю відкритий внутрішній ринок, немає ніякої реальної підтримки українських виробників, особливо промислових. Купівлі як на рівні центральних органів влади, так і на рівні місцевих органів влади, там де мова йде про купівлю техніки, транспортних засобів, перемагають, як правило, іноземні виробники, хоча пропонують себе на конкурс і українські виробники.
Тобто, ніякої суттєвої підтримки українські виробники готових споживчих товарів від держави немає. Хоча яке б ми не взяли будь-яке економічне диво, будь-якої країни, всі ці чудеса мають одну спільну рису — протекціонізм і підтримка власних виробників, як мінімум, на внутрішньому ринку, і допомога їм вийти на зовнішні ринки. Так починалося будь-яке економічне диво, німецьке, японське, південнокорейське або, як зараз, китайське. Тому протекціонізм, це те що треба Україні, а ось чи зможе реалізувати це діючий президент залежить від того, якої якості буде уряд, але поки з діючим урядом розраховувати на щось подібне навряд чи можливо”, — розповів економічний експерт Новак.