Сам Олександр воює з 2014 року, а після широкомасштабного вторгнення РФ вже разом з дружиною захищав “Азовсталь”. Після наказу командування залишити позиції – опинився в полоні, де провів чотири місяці до звільнення. Дружина ж військового й досі на чужині. І йому самотужки доводиться давати раду їхнім двійнятам.
“Чесно кажучи, дуже важко. Я, як молодий батько, і половини не знаю, багато чого не вмію. Звісно, вчуся, але ж за все хвилююся, через це не можу нормально спати. Я вдома на стіні розвісив десяток світлин із дружиною, з дітьми. Вони її бачать постійно, і якось трохи легше. Звісно, вони часто запитують, де мама. Діти на неї дуже чекають!” – ділиться Олександр.
Чоловік мріє, щоб його кохана якнайшвидше повернулася з полону. І щоб вони разом наповнили затишком свою першу власну квартиру, про яку так давно мріяли, і яку дуже неочікувано їм надав Фонд Вадима Столара.
“Ми з дружиною з самого початку мріяли про власне житло. Але ж бойові дії, потім переїзди, потім військова служба… Тож все якось не складалося. Проте зараз мені подзвонили і розповіли про можливість отримати житло від Благодійного фонду Вадима Столара. Звісно, я дуже радий. І дуже чекаю дружину, щоб поділитися радістю з нею, щоб вона знала, що в неї нарешті є своя, власна оселя. Де буде така кухня, як вона мріє. Багато рослин, як вона любить. Дитяча кімната з великим телевізором – бо для них це щастя. Зараз мрія одна – побачити дружину, обійняти її”, – говорить військовий.