Разом з тим, ринок фармацевтичних послуг — набагато складніший, аніж ми звикли його сприймати. Це не лише реєстрації препаратів чи їх збут.
Так сталося, що в контексті фарми, часто говорять лише про якість і вартість ліків, адже це зрозуміло кожному і хвилює пересічного громадянина не менше за пенсійне забезпечення чи соціальні пільги. Набагато менше у ЗМІ згадують, наприклад, — про логістику. Хоча саме логістика є чи не найпершим показником та індикатором зручності роботи іноземних постачальників ліків в країні, збереження медпрепаратів та їх вчасної доставки до споживачів.
Чому? Та тому, що при ввезені на митну територію вже звичних чи нових для нас препаратів іноземного постачальника — виробники працюють саме з логістами і складами.
Тому, про особливості роботи фармацевтичних складів, їх відносини з контролюючими та митними органами Українські національні новини поспілкувалися з директором компанії Юніверсал Лоджистік Олександрою Дебердєєвою.
Пані, Олександро, в який умовах сьогодні працює ринок фармацевтично-логістичних послуг України?
По-перше, логістика фармацевтики — це дуже специфічний продукт на ринку послуг.
Зумовлено це, як складністю самих продуктів, так і суттєвим контрольним комплексом заходів з боку фармацевтичних компаній й державних контролюючих органів.
Як і вся економіка України в цілому, так і галузь фармацевтичної логістики, на сьогодні, переживають дещо складний період. Зумовлено це багатьма чинниками...
Разом з тим, важливість лікарських засобів для населення саме в таких умовах, як наше сьогодення, наповнюється особливим життєвим змістом. Допускати нестачу або відсутність ліків — просто неможливо та неприпустимо.
Це, відверто кажучи, добре розуміють провідні оператори національного ринку логістики, до яких, зокрема, належить і наша компанія.
Яке законодавче поле оточує логістичний бізнес у фармації та які очікування логістичний бізнес покладає на державний контроль?
Наші очікування напевно притаманні будь-якому бізнесу: в першу чергу, ми розраховуємо на необтяжливість і прозорість вимог.
По-друге, ми зацікавлені у чіткому розподілі повноважень між контролюючими органами. В нашому випадку, це Держлікслужба, митниця тощо.
Під необтяжливістю, загалом, розуміється максимально збалансований підхід до обсягів контрольних дій. Не менш важливою також є оптимізація переліків об’єктів нагляду.
На сьогодні, державний механізм контролю виглядає таким чином, що все здійснюється за рахунок платників податків та за їх час. І хоча базових видів контролю в Україні стільки ж, скільки й у розвинутих країнах, проте етапів контролю, різноманітних проміжних та фінальних узгоджень, заяв та реєстрів — в рази більше. Ми звикли це називати бюрократією.
При цьому, нашими законодавцями в цьому плані постійно озвучуються досить прогресивні намагання щось покращити чи спростити, але практичних та відчутних змін, на жаль, поки немає.
Наведу один приклад. Анонсований ДФСУ принцип оформлення “єдине вікно”, за яким всі рішення приймаються суміжними службами дистанційно, на підставі скан-копій товаросупровідних документів, доданих до митної декларації
Проте, практика застосування свідчить, що фахівці санітарно-епідеміологічного контролю готові приймати рішення за таким принципом тільки у відношенні товарів, які практично можуть цьому контролю не підлягати взагалі, тобто такі, що не потребують державної реєстрації, відбору зразків, проведення лабораторних досліджень тощо.
В результаті маємо, що анонсоване спрощення практично не працює, і вантажоотримувачі та їх логісти як йшли “на поклон” безпосередньо до інспекторів СЕС, так і йдуть.
Залишається неврегульованим і горезвісний розподіл повноважень під час контролю за дотриманням нетарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).
Здавалося б, вже все врегульоване у статті 319 останньої редакції Митного кодексу України: коли митники повинні без обговорення ухвалювати рішення чи позицію фахівців, наприклад, МОЗ України. Та, на жаль, імпорт фармації, мабуть, окрема “парафія”, оскільки часто позиція МОЗ у вигляді офіційного роз’яснення чомусь не приймається до уваги інспектором митниці, і він відмовляє у митному оформленні.
Як наслідок — затримується оформлення, споживачі на певний час залишаються без ліків, до бюджету із запізненням надходять доходи у вигляді мит та податків. Крім того, збільшується собівартість продукції за рахунок простоїв, складських зберігань, зайвих рейсів автотранспорту тощо.
Ще один захід спрощення митного контролю — можливість операцій на митних складах без присутності інспекторського складу. Але, навіть за бажанням власника митного складу, митниця не завжди готова взаємодіяти таким чином. Крім того, процедура організована так, що для відкриття митного складу все-рівно потрібне відвідання підрозділу митниці із заявою, закриття — також може здійснюватися інспектором митниці. Таким чином практичної відмінності між традиційним механізмом відкриття-закриття МС та дистанційним відеоспостереженням — ніякої. А це тягне за собою знову втрати часу, додаткові операції з чутливими вантажами, рух паперів і погоджень у керівних кабінетах митниць...
Яка позиція або ж бачення логістичного бізнесу з окреслених вами проблемних питань?
Позиція логістики у цьому напрямі проста — все, що вимагає державний контроль, має забезпечуватися самою владою, решту бізнес середовище забезпечить. Але все це має відбуватися на паритетних умовах, щоб не страждав в кінцевому випадку споживач, наприклад, не залишався без ліків з причин суто бюрократичної тяганини.
І як я вже сказала, з боку держави особливих зрушень у напрямку спрощення чи оптимізації контрольних механізмів не здійснено. Тож наша компанія, наприклад, вважає підняття рівня обслуговування постачальників і отримувачів фармацевтики своїм першочерговим завданням.
До існуючих складських потужностей, висококваліфікованого персоналу логістів, декларантів, фармацевтів керівництвом Юніверсал Лоджістік додаються передові технології та оптимізаційні процеси.
Так, наприклад, наразі нами готуються до введення у використання додаткові потужності митних складів, напрацьовуються технології дистанційного декларування з можливістю випуску у вільне використання окремих партій товарів безпосередньо в місцях перетину кордону.
З огляду на прийдешні зміни у митному законодавстві щодо уповноважених економічних операторів (УЕО), компанією проводяться підготовчі заходи для набуття цього статусу з моменту його легітимізації у національному законодавстві.
Беручі до уваги послаблення методологічних та консультативних можливостей головного офісу ДФС України, яка обумовлена люстраційними заходами і суттєвим скороченням штатної чисельності митних фахівців, ми прагнемо широко використовувати існуючий досвід і авторитет, у тому числі, беручі участь у роботі Громадської Ради при ДФСУ, у профільних асоціаціях та об’єднаннях, аби вирішувати головне завдання логістики — у визначений час, у потрібному обсязі та якості забезпечувати наявність ліків у аптечній мережі.
Чи створені комфорті умови збоку наших держаних органів для безперешкодної співпраці з іноземними постачальниками?
Питання належних умов державного контролю, зокрема — фіскального, на жаль, за всі роки незалежності, не було знято з порядку денного. Частково я вже окреслила певні труднощі, що існують...
Проте, з досвіду можу сказати, що це не стало перешкодою, зокрема, для нашої компанії, у взаємодії з іноземними постачальниками.
З метою збереження вантажопотоків, що певною мірою почали скорочуватися через незрозумілий і постійно мутуючий механізм контролю, ми виріши йти шляхом відпрацювання унікальних процесів і технологій для кожного свого клієнта.
На сьогодні в арсеналі Юніверсал Лоджістік фармацевтичні склади класу А, митні склади, транспортна логістика міжнародна і внутрішньодержавна, митно-брокерські послуги і консалтинг найвищого рівня, якісні послуги з передпродажної підготовки та утилізації та тощо.
Чи відповідають вимоги вітчизняного законодавства зокрема в частині ліцензійних вимог до роботи фармпідприємств, тим правилам та стандартам, які діють у світі?
Безумовно, вимоги вітчизняних Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів наголошують, що ліцензіат при провадженні своєї діяльності, припустимо, з оптової торгівлі лікарськими засобами, повинен дотримуватись принципів належної практики дистрибуції (GDP) та належної практики зберігання (GSP). Тобто, при проходженні перевірки щодо дотримання вітчизняних ліцензійний умов, ліцензіат де-факто вже має відповідати вимогам міжнародних стандартів.
Втім, отримання сертифікату GDP, що підтверджує відповідність, зокрема, принципам належної практики дистрибуції, відбувається по окремій процедурі, що передбачена Наказом МОЗ України № 421 “Про затвердження Порядку проведення сертифікації підприємств, які здійснюють оптову реалізацію (дистрибуцію) лікарських засобів” та не є обов’язковою для провадження такої діяльності.
Таким чином, з одного боку в нашому законодавстві є вимоги, котрі передбачені світовою практикою, але з іншого боку — вони не обов’язкові, і їх дотримання передбачено зовсім іншим документом. Звичайно, все це потребує уніфікації, напевно. Але так чи інакше, ті компанії, які зацікавлені в роботі на високому якісному рівні, отримують і належні сертифікати, і намагаються самостійно вживають заходів, щоб світовим вимогам.
Ми орієнтуємося на клієнта, у нашому випадку — цей клієнт іноземець. Тому ми, навіть, більше за державу зацікавлені у відповідності стандартам фармації ЄС і світу.
Хоч ви вже і зазначили, що спрощення, які анонсувалися не працюють на практиці, проте нині Уряд все ж наполягає на подальшій дерегуляції бізнесу. Як на Вашу думку, чи не зашкодить це у кінцевому підсумку споживачеві? Чи не станеться ситуації коли, переслідуючи мету дерегуляції, ми абсолютно відкриємо кордони України для фальсифікату чи неякісного товару?
Для того, щоб запобігти виникненню такої ситуації, про яку ви говорите, при дерегуляції фармацевтичної галузі потрібно приймати системні рішення, які будуть сприяти одночасно і спрощенню умов роботи бізнесу, і збереженню контролю за якістю ліків, що надходять до нашої країни.
Тільки системні рішення принесуть можуть принести користь і для фармацевтичної галузі, і споживачеві, оскільки внаслідок дерегуляції може бути знижена, наприклад, вартість ліків. Та все ж головне зберегти при цьому їх високу якість.