Контекст
Минулого тижня чимало українок почали бити на сполох через петицію авторства Анатолія Головчака, в якій чоловік просить Президента заборонити аборти в нашій державі, “зважаючи на події останніх часів в Україні, загибель наших захисників та мирних жителів, беручи до увагу кількість зовнішньо-переміщених осіб, біженців за кордон, демографічні статистичні дані України останніх років”.
Наразі ініціатива набрала менше тисячі підписів, однак для зібрання необхідної кількості автор має ще 82 дні. До того ж, петиції з подібними закликами останнім часом з’являються на сайті Президента чи не щодня.
Цитата
“У нас такі ініціативи періодично виникають раз на пів року. Систематично, одні і ті самі люди подають під різним соусом антиабортні законопроекти, по різному їх називають. Нічого нового, зараз просто додався ще один аргумент — гине багато людей, тож треба народжувати. Тобто, знову таки, риторика, що жінка — це інкубатор, який має продукувати нових громадян. Це така класика. Я б не сказала, що це щось нове”, — зазначає у бесіді з УНН правозахисниця Марта Чумало.
Деталі
Зі слів співрозмовниці, зазвичай підтримують такі ініціативи релігійні спільноти і патріархальні, праворадикальні групи.
“Зараз соціум радикалізується і церква також досить швидко набирає популярності, адже це — війна, це зрозуміло. Тому, звичайно, ризик є, але зважаючи зокрема на зґвалтування на війні, я не думаю, що зараз хтось реально може таку ініціативу підтримати”, — зазначає вона.
УНН поцікавився, як так сталось, що в сусідній Польщі, європейській країні, прийняли такі драконівські норми.
Чумало зазначає, що Польща є дуже релігійною католицькою країною, де праворадикальні сили досить добре представлені у владі.
“Тому там сталось так. Але ми знаємо, скільки проблем ці ініціативи приносять. Періодично виникають просто жахливі, антигуманні випадки, коли жінка просто доводиться до смерті. Тому що ці всі ініціативи насправді не зменшують кількість абортів, вони збільшують кількість підпільних абортів. Виникає значно більше ризиків для життя, ризику абортів на довших термінах, коли вони є небезпечними, в якихось небезпечних умовах проведення”, — зазначає правозахисниця.
З її слів, до війні в Україні була така собі індустрія “абортного туризму”, коли польки приїжджали, наприклад, до Львова чи інших західних міст і робили аборти. Працювали навіть спеціалізовані клініки, які обслуговували польки.
Водночас, зазначає співрозмовниця, організація такого виїзду забирає час. А коли мова йде про аборт — кожна година, кожний день важливі.
“Зараз ми спостерігаємо навіть, що жінки, які були зґвалтовані під час війни у зонах бойових дій, які виїхали в Польщу, зараз, розуміючи, що вони вагітні, повертаються, наприклад, до Львова. Це все забирає час. Якби у Польщі була інакша ситуація, така жінка була б більш захищеною і мала б більше доступу до послуг і допомоги. А так, це лягає на її плечі. Хтось собі прийняв популярне рішення, і зараз фактично ця жінка... просто жахливо подумати, в яких вона умовах перебуває. Її вивезли як постраждалу у безпечну країну, вона там отримувала послуги, але коли виявилось, що вона вагітна, ніхто не погоджується офіційно. Польща офіційно заявила, що у неї немає жодного звернення про аборт. Ми маємо тут у Львові звернення тих, які повернулись із Польщі”, — розповіла вона.
Зі слів Марти, наразі в Україні немає проблем з правом жінки на аборт на законодавчому рівні. Однак, гарантвати, що і в майбутньому не буде таких проблем, немає можливості.
“Тут, якщо ви подивитесь на динаміку, то кожний рік у нас до війни стабільно зменшувались аборти. Тож я не розумію, для чого педалювати цю тему... Абортів все менше. Збільшується поінформованість населення, збільшується використання контрацепції, небажаних вагітностей все менше, і аборт — це крайній вихід з цієї ситуації”, — зазначає вона.
Правозахисниця помітила, що досить часто такі ініціативи з’являються перед певними політичними заходами для популярності тощо.
“Думаю, це просто інструмент привернути до себе увагу. Такий цинічний варіант привернення уваги”, — додалп вона.