За його словами, книга значною мірою є твором його нащадків, які зараз продовжують справу Ю.Спіженка і розвивають Медичний центр “Клініка Спіженко”.
“Концептуальне, творче завдання ми (разом з керівником проекту Тетяною Гончаровою — ред.) для себе сформулювали так ― крізь призму життя Юрія Спіженка показати та зрозуміти новітню історію нашої країни. Історію потрясінь, піднесень та конфліктів, знищень та перероджень. Адже фігура Ю.Спіженка є дуже символічною в цьому сенсі.
Він народився ще за часів Сталіна у маленькому селі, потім зміг отримати медичну освіту, не маючи жодної протекції. Пройшов кар’єрний шлях від районного лікаря до останнього міністра охорони здоров’я УРСР і першого міністра охорони здоров’я незалежної України. Причому шлях був дуже нелегкий, адже у 80-ті роки СРСР вже охоплювала економічна та соціальна криза, що неминуче мала вплив на медичну сферу.
Додаймо до того Чорнобильську трагедію, із наслідками якої Спіженко спочатку мав впоратися на Житомирщині (де у 86-му році він був головою обласного відділу охорони здоров’я), а потім на рівні радянської республіки й, згодом, незалежної держави.
1990-ті роки ― абсолютна нова, непередбачувана реальність для українців. Час небезпечний (часто й смертельно небезпечний), але наповнений сподіваннями і постійним пошуком, винаходженням. Це час вершини політичної кар’єри Юрія Спіженка, з усіма притаманними українській політиці ризиками. Нарешті, 2000-і роки ― час, коли Спіженко повернувся до клінічної медицини і відкрив Кіберклініку, що не мала аналогів навіть у Східній Європі.
Працюючи над книгою, ми воліли створити не бронзовий барельєф, а портрет талановитої та водночас непростої людини, яка часто опинялася у важких ситуаціях і знаходила їм вирішення”, — розповів Є.Мінко.
Як повідомляв УНН, у світ вийшла книга про першого міністра охорони здоров’я незалежної України — Ю.Спіженка.