З 26 травня Україна призупинила авіасполучення з Білоруссю. В цей же день, рада міністрів Білорусі ввела індивідуальне ліцензування на імпорт деяких груп товару, куди увійшли кондитерські вироби, шоколад, соки, пиво, плити ДСП і ДВП, шпалери, туалетний папір і упаковка, сільгосптехніка, пральні машини і меблі. Білоруський уряд заявив, що політики в цьому немає, а суто економічні інтереси. Точніше відповідь на рішення України в квітні цього року ввести спеціальне мито на імпорт автобусів, вантажних і спецавтомобілів з Білорусі в розмірі 35% від митної вартості.
Український уряд порахував таку “відповідь” дискримінацією і не дивлячись на тривалість рішення шість місяців пообіцяв знайти нові ринки збуту замість Білорусі. Цим буде займатися МЗС разом з Міністерством економіки.
“Будь-яка українська компанія, яка постраждає від обмежень з боку Республіки Білорусь, може відразу звертатися до Ради експортерів та інвесторів при МЗС. І ми разом з нашими колегами з Міністерства економіки шукатимемо способи, і докладемо всіх зусиль для того, щоб знайти такій компанії альтернативний ринок збуту”, — заявив на минулому тижні заступник міністра закордонних справ України Дмитро Сеник.
За його словами, зараз Міністерство закордонних справ і Рада експортерів та інвесторів при МЗС прагне стати “вікном” для українських експортерів при виході на міжнародні ринки.
“Зараз при МЗС проводяться щотижневі вебінари для експортерів з послами в різних країнах, ведеться активна робота для активізації співпраці з країнами Африки, заплановано навчання дипломатів в економічному напрямку”, — розповів заступник міністра.
За словами експертів, Білорусь вже досить давно створює нетарифні обмеження в постачаннях великої низки українських продтоварів. Тому, навіть за підсумками 2020 року Білорусь випала з десятки основних ринків збуту агропродекспорту з України.
Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), розповідає, що нові обмеження, які вводить Білорусь, не стосуються основних товарів українського експорту в Білорусь. Наприклад, Білорусь імпортує більше половини сої і майже всі шроти олійних саме з України. Якби вона заборонила або обмежила цей імпорт, то це призвело б до ще більшого зростання собівартості виробництва продукції тваринництва в цій країні, і так дуже дотаційного.
“Саме ці позиції — це майже весь наш експорт до Білорусі. Але є ще і неприємні, але не критичні новини. Перш за все це „кондитерка“ — і хоч це лише 7% нашого експорту до Білорусі, але, наприклад, по карамелі, Білорусь є другим найбільшим ринком збуту для України. У той же час, в останні роки залежність від поставок української кондитерської продукції в Білорусі різко знизилися. Ми працювали з Асоціацією кондитерів щодо диверсифікації експорту протягом кількох років, і результати були дуже обнадійливими”, — розповідає Ярмак.
Економіст пояснює, що за багатьма товарними категоріями білоруський ринок вже став втрачати лідерство. Наприклад, карамель (основна позиція нашого експорту в Білорусь з кондитерки), то тут стрімко ростуть експортні поставки української продукції в Польщу (ринок № 1 зараз уже), Румунії (втричі протягом трьох років), Великої Британії (в 7 разів за останній рік ), Литви і Болгарії.
“За печивом теж, незважаючи на те, що Білорусь — основний ринок збуту, але поставки до Білорусі вже давно падають, а у Туреччини, Молдови, Румунії, Польщі, Іраку і т.п. — зростають. За шоколадом Білорусь теж перестала бути ринком номер один. Тут же вже лідерство в ЄС”, — розповідає Ярмак.
За словами Тараса Качки, заступник міністра економіки, торгового представника України найбільше дістанеться окремим галузям. Наприклад, в Білорусь йде близько 20% українського експорту кондитерських виробів і близько третини експортного пива.
Експерти називають ситуацію, що склалася “неприємною”, але по іншим категоріям — без істотних проблем для наших постачальників. Компенсувати білоруський ринок можуть не тільки країни Європейського Союзу, а й Близький Схід. Найбільш привабливі країни в цьому регіоні — Саудівська Аравія, Арабські Емірати і Ірак.
“До речі, пан Сеник (заступник міністра закордонних справ України — ред.), має чудовий досвід в просуванні наших продуктів на самі ринки збуту. Коли він був Послом України в Сінгапурі, ми дуже успішно, завдяки його професійній роботі, просували туди українські продукти. Тому я б ще й на Південно-Східну Азію звернув увагу”, — говорить Ярмак.
Опитані експортери розповідають, що ініціатива уряду проводити брифінги для постачальників продукції в різні країни — це корисна робота. Однак хотіли б більш активної роботи по відкриттю нових ринків збуту, яку раніше дуже ефективно проводило Міністерство агрополітики. Через його ліквідацію зараз темпи відкриття нових ринків втрачені.
Підраховувати збитки від ліцензування деяких груп товарів економісти беруться вкрай акуратно. По-перше, мова йде про ліцензії, а не про повну заборону на ввезення товарів. По-друге, невідомо як це спрацює. Поки немає інформації про те, чи зупинилися відвантаження повністю, або продукція знаходить шлях на ринок. Адже і сама Білорусь, активно “допомагала” імпортерам з Росії ввозити товари українського та європейського виробництва в обхід “антисанкцій” РФ.
“Гіпотетично все це на 100% зупиниться, то річні збитки можна оцінити приблизно в 50-70 млн доларів або 0,03% українського агроекспорту. Тобто, фактично, нульовий вплив з точки зору агробізнесу, але відчутний для кондитерської галузі”, — розповідає Ярмак. За словами старшого економіста Центру економічної стратегії (ЦЕС) Дмитра Горюнова, загальна вартість експортованих до Білорусі товарів, які потрапили під ліцензування, становить близько 120 млн доларів.
Чи повинна українська влада фінансово підтримати експортерів, які отримають збитки? Опитані експерти звертають увагу на інші пріоритети. По-перше, активізувати роботу щодо диверсифікації експорту та підтримки наших експортерів. По-друге, вже давно назріло повернення до питання доступу до експортного фінансування, яке в Україні поки не вирішене.