Початок дорослого життя часто здається часом необмежених можливостей. Однак, молодь часто стикається з відчуттям тривожності за своє майбутнє. Адже здається лише нещодавно ти закінчив школу, а зараз вже маєш бути дорослим і приймати усі життєві виклики. Тому замість впевненості приходять сумніви, страхи і постійне порівняння з іншими. Чому всі навколо виглядають такими успішними, а ти ніби застряг на одному місці? І взагалі, чи точно я там, де маю бути? Це відчуття знайоме багатьом, і воно має назву — криза 20-ти.
УНН поспілкувався із психотерапевткою кризових та перехідних періодів життя Оксаною Коллінз про те, чому криза 20-ти здається такою складною , і як перетворити цей непростий етап на початок власного розвитку.
- Що таке криза 20-ти років? Як вона проявляється?
Криза 20-ти років — це точно не те, що настає, як тільки вам виповнюється 20-ть.
Це період життя молодої людини, який може виникати, переважно, у проміжку 20-30 років, іноді трохи раніше, коли ця людина робить кроки у доросле життя: приймає перші самостійні рішення, робить чимало виборів та, власне, шукає та починає будувати себе, свої стосунки, цінності, погляди на життя, визначає стежки реалізації.
Це процес і своєрідний психологічний стан, який проживається як момент певного перелому та сумʼяття у житті, коли актуалізуються та посилюються психологічні потреби:
- у все більшій самостійності (фізичній - жити окремо, емоційній - самостійно приймати рішення, фінансовій - мати власний дохід),
- у соціальній прояленості (через працевлаштування та іншу соціальну залученість: волонтерство тощо),
- у впливі (на своє життя та інших).
При цьому, можливості для задоволення цих потреб можуть бути обмеженими. В силу відсутності досвіду, внутрішньої невизначеності, сумнівів, невпевненості у власних силах та низки інших психологічних та соціальних факторів.
Як правило, цей період характеризується відчуттям розгубленості, певної невідомості щодо власного майбутнього, непевності щодо правильності обраного шляху (наприклад, обраного навчання чи професійного напрямку), а також щодо стосунків, в яких часто людина, з якою будуються ці стосунки, розглядаються на предмет: "Чи моя це людина?".
Це може супроводжуватись підвищеною тривожністю через відчуття великої відповідальності за власне майбутнє, за вибори, зроблені або які варто зробити попереду, страхом помилитися, повернути не туди, втратити час, зазнати невдачі, бути неуспішним.
- Які фактори сприяють виникненню кризи 20-ти років?
В залежності від життєвої ситуації людини, її амбіцій, психологічних особливостей та середовища, в якому вона зростає.
Часто, основним фактором є перехід із соціальної ролі студента/здобувача освіти в роль працівника/того, хто шукає роботу, й певним тиском, який може відчувати молода людина.
Як правило, цей тиск повʼязаний із:
- складністю одразу знайти робоче місце, своє покликання чи роботу своєї мрії (в силу, знову ж таки, невеликого досвіду, ситуації на ринку праці, конкуренції),
- очікуваннями оточення чи сформованими внутрішніми уявленнями («Час ставати самостійним/ мати вже свій дохід/ «злазити з батьківської шиї», «до 30 треба стати успішним» тощо),
- великою силою внутрішніх бажань, які розширюються та масштабуються (зокрема щодо подорожей, речей, девайсів, певного лайф-стайлу), що потребує збільшення фінансових ресурсів,
- порівнянням себе з іншими.
- Останнє ще й посилюється та зазнає викривлення через вплив соціальних мереж, оскільки складається хибне враження, що абсолютно всі вже успішні, реалізовані та багаті, з класними стосунками й нерухомістю, возять батьків на курорти й ходять лише в брендах (ключове слово цього речення - це викривлення)
Звісно, не треба виключати і внутрішній фактор.
До кризи чверті життя більш схильні люди, що мають високу внутрішню критику та не високе відчуття власної цінності, що часто зовні проявляється у невпевненості, у складності приймати рішення, у недостатній вірі в себе, у частих сумнівах, чи в мене вийде, схильні до внутрішніх конфліктів (зокрема невідповідності між "хочу" та "можу").
- За якими ознаками можна зрозуміти, що почалася вікова криза?
Початок будь-якої кризи характеризується, в першу чергу, внутрішніми відчуттями.
Метафорично це можна було б описати, як те, що людині стає затісно в тому, що і як є/організовано зараз в її житті та в тому, як задовольняються її потреби.
Це однозначно відчуття дискомфорту й бажання змін, але водночас і відсутність розуміння, яких саме змін, як це реалізувати й з яких кроків розпочати.
Це також відчувається як ніби неможливість знайти собі місце, мати спокій та відчувати себе повноцінно та рівноцінно поряд з іншими.
- Чи у всіх відбувається криза 20-ти? Чи може бути таке, що вона пройшла "безсимптомно"?
Так чи інакше, певні ознаки кризи 20-ти знайомі, якщо не всім, то переважній більшості. Це, дійсно, одна із вікових криз. І це абсолютно нормально переживати, проживати та зустрічатися з цим.
Але, саме інтенсивність, тривалість та комплексність переживання цього періоду може варіюватися та залежати від індивідуальних обставин та особливостей людини.
Люди, що мають підтримку в цей період, які відкриті до нового, які готові зустрічатися з викликами та проживати невдачі, легше сприймають власні помилки та не мають завищених очікувань щодо себе та своїх дій, проходитимуть цей період, однозначно, легше.
Натомість, складніше може бути людям, що прагнуть бути ідеальними у всьому, мати найкращі результати, які не мають внутрішнього права помилятися, рухатися у своєму темпі, переобирати, передумувати, діяти різними способами, людям, що не мають близьких стосунків з іншими, є більш закритим та з високим відчуттям відповідальності та вимог до себе.
І це не означає, що друга категорія людей чимось гірша чи з ними щось не так. Як і не означає, що, якщо вам властиві особливості із цього другого списку, то варто себе змінювати та підштовхувати діяти так, як вам не властиво.
Зазвичай, глибоко всередині ці люди більш чутливі та вразливіші й потребують більшої уваги до своїх почуттів, станів, більшої турботи до себе та ставлення із більшим прийняттям себе.
Чи потрібно всім одразу йти до психолога з цією проблемою?
Я думаю, тут не можна позначити це як нагальну необхідність, але похід до психолога чи психотерапевта в кризові періоди може бути важливою опцією підтримки, місцем, щоб розібратися та зрозуміти дещо важливе про себе, розкласти по поличкам там, де є заплутаність та знайти відповіді на свої питання.
Звісно, може бути важливим, а іноді прямо критично необхідним, звернутися до фахівця, якщо під час проходження кризового періоду зʼявляються червоні прапорці: посилюються тривожні або депресивні стани, які заважають виконувати повсякденні справи, є навʼязливі чи/ або також суїцидальні думки.
- Як впливає сепарація від батьків на цю кризу?
Власне, сепарація від батьків є одним із факторів, який дотичний до виникнення цієї кризи.
У внутрішній динаміці цього періоду життя та цього процесу присутній конфлікт між прагненням до незалежності та прагненням до близькості.
Для молодих людей стає критично важливо відчувати себе не просто відокремленими від батьківської родини, а й цілісними, що часто включає в себе відчуття здатності подбати про себе в широкому сенсі.
І в той же момент, через крихкість та хиткість становища, є потреба опиратися на інших, їхні думки, погляди, мати різного роду підтримку: словесну, моральну, матеріальну.
Загалом, тут варто зазначити, що сепарація - це теж процес, а не одномоментний акт чи результат.
І вона відбувається ледь не усе життя людини, але, звісно, саме на період кризи 20-ти може відбуватися значний стрибок у цьому процесі, й це може бути часом болісно, бо це потужні зміни, й до них важливо дати собі час адаптуватися.
- Які ви можете дати поради, щоб полегшити проходження цього етапу?
- Перш за все, я би запропрошувала дивитися на цю кризу не як на проблему, яку потрібно долати чи вирішувати, а як на нормальний закономірний період життя.
Я часто чула від молодих людей, що вони починають звинувачувати себе в тому, що їм непросто в цей період, що в них є труднощі з пошуком роботи, що вони ще не знайшли свого місця в соціумі чи не побудували стосунки. Дехто навіть доходить до думки, що з ними щось не так, якщо в них не все так просто, визначено та йде з легкістю.
Я завжди повторюю, і тут хочу зазначити: "Це ок часом відчувати себе не Ок", це не привід звинувачувати себе та ставитися до себе критично чи неповажливо.
- Дозвольте собі робити помилки, бути не ідеальними та зазнавати невдач
Я знаю, це дуже класно звучить і легко казати, на практиці ж буває реалізувати складніше і потребує часу та терпіння. Але, можна почати з маленьких кроків, і іноді навіть навмисне робити помилки, даючи своєму мозку зрозуміти, що це не так страшно, як здається, а іноді навіть корисно.
Раджу переглянути відео TEDx з історією чоловіка, який проходив челендж з отримання 100 відмов. Дуже надихаючий приклад!
- Тренуйте себе переформульовувати проблеми в задачі
- Шукайте підтримку
- Памʼятайте, що в реальному житті мало лінійності
- Пізнавайте себе, що більше ви про себе знатимете, тим цікавіше та легше вам буде: взаємодіяти зі світом, робити вибір, шукати можливості.
Це те, що ми робимо в терапії чи під час консультування. Людина, наприклад, озвучує: "Я не знаю, які в мене цілі у житті", це проблема для неї. В ході обговорення ми приходимо до задачі на основі цієї скарги: "Дослідити, чого я хочу та прагну у житті, що мені важливо мати".
Це вже те, з чим можна працювати.
Але таке переформулювання, в цілому можна потренуватися робити і самостійно.
Скрізь, де можливо. Це не обовʼязково професійна підтримка. Друзі, близькі люди, наставники, книги, фільми. Будь-що і будь-де, де у вас буде відчуття, що вас чують, розуміють й приймають.
Діліться переживаннями, питайте про досвід людей, щоб відчувати, що ви не одні проходите через це.
Це про те, що часто нам здається, ніби до нашої цілі чи бажаного у житті — пряма. Але насправді, це дуже часто звивиста дорога. Це шлях, процес.
І іноді ми бачимо, малюємо в уявленні, знаємо один спосіб досягнення, а він може бути дещо іншим, або не один.
Це пізнання може бути через усе, чому ви присвячуєте свою увагу та час.
Навіть переглядаючи відео у Тік-ток чи гуляючи вулицею, можна пізнавати себе, тренуючи контакт з собою та рефлексію.
Наприклад, відчуваючи, що людина на відео вас сильно бісить, ви можете почати задавати собі питання: "Чому? Про що це для мене? Що я відчуваю ще? Про яку мою потребу це почуття зараз?"
- Проходження кризи 20-ти років має якийсь вплив на майбутнє людини? Який?
Як на мене, будь який досвід, який ми маємо у житті, так чи інакше впливає на наше майбутнє.
Якщо говорити про кризовий досвід, то тут, як саме він вплине, може залежати від того, наскільки цей досвід буде нами опрацьований та інтегрований.
Що мається на увазі? Це, коли цей досвід стає, так би мовити, прожитою історією, не лише в хронологічному ключі, а й психологічно, коли ми можемо спокійно повертатися до цього, й не відчувати, що там лишається щось емоційно заряджене, болісне чи не прожите.
Цінно, якщо з цього досвіду ми зможемо ще й винести та усвідомити певні дари — те, що привніс значимого та цінного в наше життя цей період, у чому ми, можливо, виросли, чому навчилися, як змінилися тощо.
Дуже важливо, бути уважним до свого психологічно стану та червоних прапорців (про які я говорила вище, як важливі показники для звернення за фаховою допомогою), оскільки вчасне отримання кваліфікованої допомоги може зберегти вам роки повноцінного життя.
- Як проходження цієї кризи відрізняється у чоловіків та жінок?
Припускаю, що відмінність може бути в тому, що хтось буде схильний більше потрапляти під гендерні стереотипи, які, на жаль, досі існують. А також під тиск, що виникає із соціальних очікувань щодо чоловіків та жінок певного віку.
На жаль, досі жінки можуть зустрічатися із тиском, що до 25 вже бажано було б народити.
А чоловіки — що, до цього віку мають вже бути добре фінансово забезпеченими, готуватися до ролі "годувальника", довести свою "зрілість" та спроможність заробляти.
Чоловіки можуть відчувати, що вони нібито не мають права на почуття, бо часто думають: "відчувати = бути слабким". Через це можуть більше тримати все у собі, не ділитися навіть з найближчими та менше шукати допомоги, коли відчувають у цьому потребу.
В той же час, напруга потребує виходу, й молоді люди можуть шукати способи її вираження через зловживання алкоголем, наркотичними речовинами, азартні ігри чи ризикові види спорту.
Жінки можу відчувати більше дозволу на вираження почуттів, й це однозначно сприятиме проживанню кризи та пошуку виходу з неї.
Натомість, жінки можуть зустрічатися із очікуваннями щодо реалізації себе у ролі дружини, матері, що дбає про дім та сімʼю, а це може йти у розріз з її бажаннями, мріями про карʼєру та реалізаці.
- Чи є позитивні сторони цієї кризи? Чого може навчитися людина, пройшовши через неї?
Позитивна сторона точно в тому, що це період, де можна експериментувати, вивчати себе, пробувати різні способи досягнення бажаного. Це період пізнання себе та світу, саморозвитку та здобуття нового досвіду й опанування різноманітних навичок.
Ця криза ніби запрошує глибше замислитися над питанням: "Хто я є?" і "Куди я прямую?", людина, проживаючи цю кризу може ліпше визначитися зі своїми цінностями та знайти свої власні цілі, саме ті, що належать їй, а не виникають внаслідок соціальних очікувань чи тиску близьких. Людина може все більше ставати незалежною від думки інших та більше опиратися на власне бачення, почуття, потреби.
В цей період так чи інакше прокачуються самостійність у прийнятті рішень, навички вирішення проблемних ситуацій, емоційний інтелект, здатність справлятися зі стресами.
Цей досвід у майбутньому може стати важливою опорою, що дає відчуття: "Я вже справлявся (-лася) з труднощами, впораюсь знову!"
Даром цієї кризи також може стати усвідомлення, що труднощі минають, вони не вічні, а також те, що зміни є природною частиною життя, а не загрозою чи викликом, який потрібно долати. Це полегшує адаптацію до різних змін та обставин у житті.
Проходження кризи також може впливати на стосунки. Часто саме в цей період, людина починає розуміти, кого можна назвати "своїми", до якого кола людей їй хочеться належати, стосунки з деякими людьми можуть ставати міцнішими, бо там є місце підтримці та взаєморозумінню.
- Як ви оцінюєте роль саморозвитку і самопізнання у подоланні цієї кризи?
Соморозвиток і самопізнання - дуже важлива складова проживання та подолання кризи 20-ти років. Можна сказати ключова!
Саме через самопізнання людина може більше зрозуміти себе, вивчити з різних сторін, тим самим формуючи всередині все більше відчуття цілісності та самоцінності, що може дати більшу визначеність, впевненість та можливість зорієнтуватися, куди рухатися далі, які рішення відповідають внутрішнім бажанням, які цілі саме мої, які ресурси мені необхідні для їх досягнення.
Я не буду перераховувати всі важливі здобутки саморозвитку, бо здається, що це очевидно: саме розвиток дає нам можливість опрацювати наш досвід, заглибитись у свою сутність та опанувати необхідні навички, що однозначно впливатиме на зменшення страху перед невдачами, прояснення життєвих пріоритетів та здатність обрати необхідний фокус.
- Як криза 20-ти років впливає на романтичні стосунки? Чи можуть вони стати джерелом додаткового стресу?
В цілому, будь-який кризовий період так чи інакше може відображатися на стосунках у житті людини.
Людина в кризі може відчувати себе досить вразливою й дуже багато всього переоцінювати у житті. В тому числі стосунки, й замислюватися, чи відповідає, наприклад партнер її життєвим цінностям та цілям. Простіше кажучи, звучить питання: "Чи та людина зі мною поряд? Чи готовий (-а) я рухатися далі по життю з нею?"
Іноді така переоцінка може призводити до рішення завершувати стосунки. Що теж ок.
Окрім цього, у періоди невизначеності та кризи людина може потребувати більше підтримки, ніж зазвичай. І часом підтримки саме емоційної: в прийнятті, у безоціночності, у визнанні, що вона молодець і справляється, робить усе залежне від неї.
Перш за все, пошук такої підтримки може бути саме у романтичних стосунках.
Але, на жаль, не завжди, у іншої сторони може бути знання, готовність та ресурс надати таку підтримку, що може позначатися на контакті та стосунках в цілому.
Нерідко, через це можуть виникати конфлікти й саме це ставати джерелом додаткового стресу, бо людина може через цей досвід, узагальнювати до висновку: "ніхто мене не розуміє й не може дати мені те, чого я потребую зараз".
Від цього обирати більше ізолюватися та замикатися із своїми складнощами, що теж не на користь, як самій людині, так і стосункам, звісно.
Є також доволі поширена ситуація, коли партнери у стосунках починають рухатися та розвиватися у різних темпах, що також може стати джерелом напруги й давати відчуття прірви у взаєморозумінні. Це може породжувати різні непрості почуття, й дуже важливо дати їм місце, але через складність самого періоду, незнання, як це зробити, щоб не образити іншого, може стати перешкодою до цього.
- Чи є книги, курси або інші ресурси, які можуть допомогти подолати кризу 20-ти років?
Для використання ресурсів, які я порекомендую, в першу чергу, потрібно визначитися з темою, яка вас найбільше хвилює: карʼєра, стосунки чи самопізнання. Виділіть 20-30 хвилин на день для читання, курсу чи подкасту. Використовуйте рефлексію: записуйте головні думки та застосовуйте їх у житті.
Отже, раджу звернути увагу на такі ресурси:
Книги
1. "The Defining Decade: Why Your Twenties Matter – And How to Make the Most of Them Now"
Автор: Меґ Джей
• Книга про важливість двадцятих років для формування кар’єри, стосунків і особистості. Психолог дає практичні поради, як використовувати цей період життя ефективно.
2. "Daring Greatly"
Автор: Брене Браун
• Про те, як приймати невизначеність і вразливість у житті, щоб зростати та знаходити впевненість.
3. "Designing Your Life: How to Build a Well-Lived, Joyful Life"
Автори: Білл Бернетт, Дейв Еванс
• Практичні поради з використання принципів дизайну для створення осмисленого і задоволеного життя.
4. "Mindset: The New Psychology of Success"
Автор: Керол Двек
• Книга пояснює, як мислення "зростання" допомагає справлятися з викликами та розвиватися.
5. "Atomic Habits: An Easy & Proven Way to Build Good Habits & Break Bad Ones"
Автор: Джеймс Клір
• Про те, як маленькі зміни у звичках можуть призвести до великих результатів.
6. "Man’s Search for Meaning"
Автор: Віктор Франкл
• Ця класична книга про пошук сенсу життя допоможе зрозуміти, як знайти цінність навіть у складних ситуаціях.
7. "Quarter-Life Crisis: The Unique Challenges of Life in Your Twenties"
Автори: Александра Робінс, Еббі Вілнер
• Книга про те, як справлятися з кризою 20-х років, із практичними порадами та реальними історіями.
Онлайн-курси
1. "The Science of Well-Being" (Coursera, Лорі Сантос, Єльський університет)
• Курс про те, як створити щасливе і збалансоване життя, базуючись на наукових дослідженнях.
2. "Finding Purpose and Meaning in Life" (Coursera, Університет Мічигану)
• Фокус на пошуку сенсу життя та формуванні довгострокових цілей.
3. "Designing Your Career" (Stanford Online)
• Курс для тих, хто хоче визначитися з кар’єрними пріоритетами та спланувати професійний шлях.
4. "Personal Development Masterclass" (Udemy)
• Охоплює різні аспекти саморозвитку: постановка цілей, управління часом, самооцінка.
Подкасти
1. "The Michelle Obama Podcast"
• Роздуми про самореалізацію, стосунки та життєві пріоритети.
2. "The Minimalists Podcast"
• Про фокусування на важливому та позбавлення від зайвого (у фізичному та емоційному сенсі).
3. "How to Fail with Elizabeth Day"
• Інтерв’ю з різними людьми про їхні невдачі та те, як вони використали їх для зростання.
4. "The Psychology Podcast"
• Епізоди на тему самопізнання, щастя, мислення та кар’єри.
Додаткові ресурси
1. Щоденники та планувальники
• Наприклад, "The Five Minute Journal" чи "Self Journal", які допомагають рефлексувати та планувати своє життя.
2. YouTube-канали
• "School of Life": короткі відео про пошук сенсу, стосунки, кар’єру.
• Matt D’Avella: про мінімалізм, продуктивність і здоровий спосіб життя.
3. Мобільні додатки для рефлексії та розвитку
• Headspace або Calm (для медитації).
• Notion або Todoist (для планування і організації).
Таким чином, ці ресурси можуть стати ефективною підтримкою для подолання кризи 20-ти років і побудови більш щасливого та осмисленого життя.