31 травня 2023 року Олег Кіпер очолив Одеську обласну (військову) адміністрацію. Відряджений зі столичної прокуратури Кіпер жартома казав, що управління найбільшим регіоном країни під час війни - це скоріше кара, аніж підвищення. Та минув майже рік - про нове життя і професійний досвід, критику і мрії - в ексклюзивному інтерв’ю УНН.
Наприкінці травня буде рік, як Ви обіймаєте посаду голови Одеської ОВА. Як Ви оцінюєте цей рік?
Я оцінюю цей рік як непростий. Одеська область постійно під обстрілами, ворог тримає Одещину в напрузі, аби створити дискомфорт нашим людям. Періодично лунають заяви від ватажків держави-агресора, що Одеса ніби "русский город" і їх тут хтось чекає, проте запевняю - ніхто їх тут не чекає. Все це робиться для того, щоб посіяти паніку і хаос. Це один із засобів гібридної війни і вони не гребують нічим.
Яка ситуація з ППО в регіоні?
Ситуація з ППО значно покращилася завдяки зусиллям нашого Президента, який постійно переймається цією проблемою у всіх регіонах. Сказати, що сьогодні ситуація стабільна – ні, проте вона покращилася. За останній час багато було збито балістичних ракет завдяки системі, яка була направлена до Одеси. Але ж бачите, що змішаний обстріл йде постійно, як шахедами, так і ракетами. Але ми теж не сидимо на місці.
НА ВІДНОВЛЕННЯ ЕНЕРГОСИСТЕМИ ОДЕЩИНИ ПІДУТЬ РОКИ
Щодо ситуації в енергосистемі: скільки часу знадобиться на те, щоб відновити інфраструктуру?
Ситуація непроста з електропостачанням. Якщо припустити, що завтра перемога і закінчилася війна – то потрібні, мабуть, не місяці, а роки і навіть не десятки мільйонів.
Зерновий коридор функціонує попри наполегливі спроби ворога знищити припортову інфраструктуру вщент. При цьому динаміка демонструє приріст за обсягом. Чи можемо ми обережно говорити, що Україна зберігає свій статус годувальниці світу?
Так, і це підтверджуємо не тільки ми, це підтверджують партнери. На останній нашій зустрічі з сенаторами та конгресменами із США вони це підтвердили. Вони бачать, в яких умовах працюють наші фермери, в яких умовах працюють наші логістичні, портові компанії – вони були здивовані як взагалі нам це все вдається. Враховуючи те, що ми не можемо десь щось зберігати на складах, все працює, як то кажуть, з коліс, вони не розуміють, як такі процеси можуть відбуватися, і захоплюються нашими людьми. В тому, щоб Україна лишалася годувальницею світу зацікавлені всі партнери. Понад 70 країн світу потребують цього, а для нас це також економічне зростання. Годуючи світ, ми закриваємо власні потреби, зокрема наших захисників.
До призначення головою ОВА Ви довгий час працювали в правоохоронних органах, після люстрації пішли в бізнес, а потім повернулися в столичну прокуратуру. Досвіду в адміністративній владі у вас не було, як адаптувалися?
Деякий час мені знадобився, щоб зрозуміти, що я роблю, куди я йду і з чим я йду. Всі питання для мене не нові, але в правоохоронних органах я їх бачив під іншим кутом. Паралельно потрібно було розібратися з командою, адже за законом всі заступники звільняються після призначення нового голови ОВА. Організація роботи тривала до двох місяців, я навіть схуд за цей час на 8 кг, бо не було часу ані їсти, ані спати. Моя головна задача - адмініструвати, приймати рішення, інколи непопулярні, але потрібні, як, наприклад, наказ №19, який перекрив можливість вивозити агропродукцію, куплену за "кеш" в обхід сплати податків.
Щодо довіри – багато керівників департаментів та управлінь в ОВА лишилися Вам у спадок. Скільки тривав період знайомства і довіри до людей чи недовіри? Бо багато хто був звільнений Вами одразу, наприклад, скандальна і незмінна довгі роки керівник медичного департаменту Наталія Одарій-Захар’єва, яка фактично продала обласний онкодиспансер комерсантам.
Я не буду зараз говорити по прізвищам. Я дивився на роботу і, за деяким винятками, майже нікого не звільняв одразу. Спостерігав за їх результатами. У мене є вимоги до роботи і всі, хто їм відповідав, - залишилися на своїх посадах.
Щодо особистих моментів – в перших своїх інтерв’ю Ви говорили про те, що коли вам Зеленський запропонував очолити Одещину Ви жартували, що це покарання. Зараз Ви змінили думку? І де цікавіше – в прокуратурі Києва чи в Одеській ОВА?
Тут не можна порівнювати. Обидві роботи цікаві. Що стосується прокуратури – тут більш вузька спеціальність, в тебе дві книжки на столі – Кримінальний кодекс і Кримінальний процесуальний кодекс - живеш в цих рамках. Ти спілкуєшся, розумієш усіх прокурорів, а якщо ти пропрацював в системі понад 20 років – то ти знаєш їх особисто, розумієш, чим дихають і що вміють, які напрямки можуть перекрити.
Обласна адміністрація - це зовсім інший напрямок, значно ширший. Я вважаю, що коли людина народжується – ми вже тут, і коли людина помирає – ми ще з ними. Тому відповідаєш за все і, звісно, це набагато ширший спектр роботи, тут набагато більший потік інформації, тут треба глибше вникати. Особисто для мене це новий напрямок роботи і звичайно цікавий, дуже цікавий, позитивний, обширний. У цей час обласна адміністрація дуже тісно комунікує з військовими - тому це колосальний обсяг роботи. Інколи доби не вистачає, аби вивчити питання і прийняти рішення. При чому, правильне рішення - бо за тобою стоять люди, родини, цілий регіон, і кожного дня ти маєш ці рішення приймати на свіжу голову. Ось це найскладніше.
Ви вже згадали свій "революційний" наказ №19, за який Вас багато критикували. Ваші опоненти пророкували падіння експорту, звинувачуючи у тому, що саме Ви блокуєте вивіз українського зерна. Як змінилася ситуація з тих пір? Які результати?
Перед підписанням цього, як Ви сказали, "революційного" наказу ми збирали весь бізнес, ми збирали всі асоціації, ми збирали правоохоронців, керівництво портів, ми багато обговорювали те, яким чином посилити легальний бізнес. Коли підписувався цей наказ, взагалі не було ніякого коридору, ні зернового, ні іншого, тому що в липні минулого року росіяни в одноособовому порядку вийшли із зернової угоди і була взагалі проблема логістики. Ми підписали наказ тоді, коли наш Президент дав військовим наказ забезпечити вихід і вхід суден в акваторію портів Великої Одеси для того, щоб створити умови для роботи наших підприємств, нашого бізнесу, нашої економіки. Наказ якраз був підписаний, щоб врегулювати зернові питання, ми підписали цей наказ з військовим командуванням. Спочатку були питання, було нерозуміння. Великі компанії питали: "Чому так? Ми і до цього працювали відкрито та чесно". Спілкувався і пояснював особисто, що це питання не до них, а до "чорних" зерновиків. Які наслідки від них були? Неповернення виручки, податків, ПДФО та іншого. Це завдавало державі неабияких збитків. Ми хотіли врегулювати це питання, і сьогодні я можу констатувати, що нам це вдалося. Якщо взяти приріст повернення валютної виручки в Україну, то з початку дії наказу було 15 мільярдів, а зараз ми вже дійшли до цифри в 50 мільярдів гривень. А саме ці показники зокрема утримують валютний курс країни.
Як Ви фільтруєте агрокомпанії?
У добросовісної і законослухняної компанії має бути, як мінімум, робоча сила на підприємстві як свідчення того, що ці потужності робочі. Не може бути на фірмі зареєстрований один директор чи бухгалтер, а експорт при цьому сягати мільйонів тонн. Десь і хтось це має вирощувати. Має бути велика кількість попутних засобів для того, щоб зібрати це зерно, десь його зберігати, охороняти, доправляти. Коли наказ почав діяти – повернулася валютна виручка. Багато компаній відійшли від так званої "форми 2", де все було за готівку, відмовилися від цього. Ті цифри, які я назвав Вам, і свідчать про те, що хоча наказ і революційний, але дієвий і потрібний в ці важкі для країни часи.
Це сьогодні можна констатувати, що рішення правильне, але як Ви витримали шквал критики з початку дії наказу?
Прокурор може бути хороший тільки для свої родини, а в іншому його задача - тримати порядок. Я звик. У мене імунітет та резистентність до будь-якої критики, якщо я впевнений у своєму рішенні. Сьогодні боротьбу з "чорними" зерновиками позитивно оцінюють чесні крупні компанії і міжнародні партнери. Загалом, хотілось би, щоб і правоохоронні органи долучилися до приборкання системних схем мародерства казни, Верховна Рада приймала би рішення на рівні законів, тоді не довелось би це робити локально військовими наказами.
Наразі дуже чутливий запит суспільства на витрачання бюджетних коштів. Не всі розуміють, що за великим рахунком обласна адміністрація не може впливати на представників громад, яких обрали люди і які і є розпорядниками грошей. Але це не заважає шукати відповідальних на рівні області…
Я надаю перевагу раціональному підходу. Є нагальні потреби, як то школи, медицина, логістика, життєдіяльність, а є другорядні: клумби, фонтани - все те, що може почекати перемоги. Якщо є дисбаланс - ми підключаємо свої важелі впливу на громади. У нас працює робоча група, яка на постійній основі моніторить всі тендери громад, ми зекономили і повернули назад в бюджет вже понад 500 млн грн.
МЕНІ ВІД ЦІЄЇ РАДОСТІ ОДНІ ЗБИТКИ — КІПЕР ПРО ПОСАДУ ГЕНПРОКУРОРА
У черговий раз деякі ЗМІ та телеграм-канали "сватають" Вас на Генерального прокурора. Чи надходили Вам пропозиції від Президента?
І в черговий раз я знов і знов повторюю, що Андрій Євгенович Костін - діючий Генеральний прокурор, будь-яких заяв про його звільнення, наскільки мені відомо, не надходило. Тому всі ці новини - чутки і вкиди людей, яким немає чим займатися. Мені від цієї радості - одні збитки. Кожен раз коли мене "призначають" Генеральним прокурором у пресі з’являються всілякі нісенітниці.
Тобто, пропозицій Вам не надходило?
Ні.
"МОЯ ДРУЖИНА МАЄ ТІЛЬКИ УКРАЇНСЬКЕ ГРОМАДЯНСТВО"
Ви маєте на увазі, що згадують російське громадянство Вашої дружини? Питання ще актуальне?
Питання вже давно закрите. 25 березня 2022 року, коли Київ був майже оточений, Ірина отримала громадянство України, а після того і паспорт, й ідентифікаційний код. Вона дійсно народилася в рф, а батько її народився в Україні. Сама ж вона з 2009 року проживає в Україні, тут народила нашу доньку, яка також громадянка України. Вона пройшла усі процедури, передбачені державою для отримання громадянства України, направила всі декларації і документи про відмову від громадянства рф. Але ж як країна-агресор зараз роглядає їх і які приймає рішення та чи взагалі приймає - нам невідомо, бо жодих контактів з росіянами немає і не буде. Я допускаю, що в реєстрах рф вона може досі перебувати, але ані вона, ані держава Україна на це не можуть вплинути.
"ДЕКЛАРАЦІЯ ЗАКРИТА, ТОМУ ЩО Я МОБІЛІЗОВАНИЙ ОФІЦЕР ЗСУ"
Чому закриті Ваші декларації?
Я мобілізований офіцер ЗСУ, а декларації всіх військовослужбовців на сьогодні закриті.
Тобто, Ви подали декларацію, а НАЗК її закрив?
Так, звісно подав. Вона доступна для НАЗК і як тільки умови зміняться - її відкриють публічно.
У найважчих умовах форс мажору наші люди продовжують бізнес активність. І ми бачимо ентузіазм Одеси, яка потерпає від щоденних обстрілів, але все одно з’являються нові ресторани, магазини, бренди. Яка ситуація із бізнесом на Одещині і як Ви плануєте сприяти розвитку бізнесу і поверненню інвестицій у вашу область? Або можливо вже є якісь програми, які були започатковані при вашій каденції?
Якщо нашому бізнесу не заважати, то він і сам багато чого знайде для роботи. Нам треба у них вчитися. По-перше, хочу подякувати бізнесу за ентузіазм і терпіння. Вони згуртовані і чують нас - я це відчув зокрема і під час останнього відключення світла - вони йдуть на зустріч і допомогають. По-друге, це зовсім інший бізнес, аніж був до війни. Не по цифрам, по відношенню. Сьогодні ніхто не думає про надприбутки, всі хочуть зберегти що є і допомогти. До мене часто приходить бізнес, який пропонує допомогу військовим і просить бути посередником, аби ця допомога була адресною і дійсно потрібною. І не тільки бізнес, громади також пропонують допомогу військовим через субвенції.
"ДУМАЮ, БУДЕ ЩЕ ВАЖКО, АЛЕ ВСЕ ВІДНОВИТЬСЯ"
З яким бажанням чи мрією ви прокидаєтеся і засинаєте щодня?
Діти… Я хочу, щоб вони забули про цю війну як страшний сон. Я хочу бачити їх посмішки, радість, а не пересування постійне з класу в бомбосховище і назад. І діти, і дорослі - всі ми сьогодні живемо в певному страху, під постійними обстрілами, особливо Одеса, прифронтові області. І коли ти це сам на собі відчуваєш – просто хочеться, аби люди мали спокій. Все інше – ми відбудуємо і відновимо. Якщо ми примудряємося під час війни запускати такі зернові коридори, плануємо їх збільшувати, працювати під обстрілами, намагаємося щось реформувати в медицині, в соціальній сфері.. Я думаю, що буде важко, але все відновиться. Я хотів би, аби наші люди мали спокій, коли вони матимуть спокій, коли їх діти будуть спати не в бомбосховищах, авто і паркінгах, а коли вони спатимуть в своїх ліжках, кімнатах – тоді батьки будуть інакше ставитися до роботи, відношення до роботи буде інше, і звичайно від цього буде набагато більше результату.