На початку грудня Харківський кобзарський цех отримав від Благодійного фонду "МХП – Громаді" нову бандуру. На інструменті планується навчання всіх охочих дітей, що зможуть у такий спосіб відкривати й продовжувати переосмислювати українську кобзарсько-лірницьку традицію, повідомляє УНН.
Деталі
Вручення відбулося під час благодійного кобзарського концерту на честь 220-річчя від дня народження Остапа Вересая, видатного українського кобзаря. Харків став третім містом після Києва та Львова, де Фонд підтримав кобзарські цехи, передавши їм музичні інструменти. Вручив бандуру Харківському цеху Павло Мороз, директор Департаменту корпоративної соціальної відповідальності компанії МХП – стратегічного партнера БФ "МХП – Громаді" у втіленні важливих культурних проєктів.
"Ми приїхали в Харків для того, аби засвідчити свою повагу тим людям, які продовжують і несуть українські традиції, цінності й незламну волю українського народу через віки, особливо в нинішніх складних умовах. Для нас важливо підтримувати культурну ідентичність в кожному з нас. Кобзарство відіграє особливу роль у збереженні українських сенсів. Адже попри фізичне знищення кобзарів, розправи й заборони на їхню музику, кобзарське слово лишилося й, мало того, набуло нової актуальності сьогодні", – поділився Павло Мороз, директор Департаменту корпоративної соціальної відповідальності компанії МХП.
Традиція кобзарства в Україні налічує понад 300 років. Її особливість в усній передачі інформації, у власноруч виготовлених музичних інструментах, в історії та сенсах, які несуть самі лірники, бандуристи, кобзарі. Сьогодні кобзарство – це про збереження державності, зокрема.
"В першу чергу Кобзарство повинно виконувати функцію, яку воно завжди виконувало. Воно повинно показувати дороговказ на певні традиції, на речі, які зберігають нашу націю, нашу культуру, нашу самоідентичність. Це надзвичайно важливо в період, коли нашу культуру хочуть стерти", – додав Кость Черемський, цехмайстер Харківського кобзарського цеху.
Для Благодійного фонду "МХП – Громаді", для якого культурна ідентичність – одна з основоположних місій, надзвичайно почесно підтримати збереження цієї традиції. Тому команда підтримала крім вручення музичних інструментів кобзарським цехам ще й ідею режисера, лірника та віцепрезидента Національної академії мистецтв України Олеся Саніна щодо внесення "практики з охорони кобзарсько-лірницької традиції" до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, у межах якої було створено документальний фільм про кобзарсько-лірницьку традицію та подано відповідну заявку від України. І поки очікується розгляд заявки поважного журі ЮНЕСКО, кобзарські цехи Києва, Львова та Харкова, за підтримки Фонду "МХП – Громаді", продовжують проводити концерти та освітні заходи у Європі та Україні популяризуючи культурну спадщину Кобзарства.
"Зараз Харків – справді фортеця, в місті не проводяться жодні масові заходи, концерти. Закриті театри, навіть університети. За різними даними, виїхала більш як половина міста. Але це для нас – історія опору. Навіть сама історія кобзарства, братчиків, кобзарського цеху була завжди в тому, що можна знищити людей, фортецю, зруйнувати державу, але не можна вбити культуру, не можна вбити пісню", – наголосив режисер Олесь Санін.
Бандура, кобза — музичні інструменти, які асоціюються з Україною, з її життям, історією, мистецтвом та творчістю народу. Кобзарі та лірники – невіддільний атрибут історії України. Кобзарська пісня наснажує і розраджує, відтворює історію і дарує надію.
"Ми намагаємось ці речі продовжувати, щоб це не перейшло просто в музей чи в театр. Ми хочемо бути бандуристами й продовжувати зберігати нашу традицію", – підсумував Микола Товкайло, цехмайстер Київського кобзарського цеху.