Деталі
У матеріалі наводяться історії бійців. Деякі з них тривалий час не можуть прийти до тями після повернення з ротації. Так, один із військових навіть через місяць після пережитої трагедії не може говорити. Його історію повідав лікар.
"Їх було четверо. Вони дислокувалися недалеко від лінії фронту, на сході України, і тієї ночі збили російський безпілотник. Це була маленька перемога. Потім його уламки понеслися вниз, шматки рваного металу врізалися в людей внизу", - розповідає медик.
Боєць єдиний, хто тоді вижив, і йому довелося поруч із загиблими побратимами утримувати позицію всю ніч і весь наступний день. Відтоді як його знайшли – він нічого не говорить.
Молодшому лейтенанту на ім'я Руслан знову і знову сниться один і той самий сон: він пірнає в окоп, але це не окоп – це могила.
"Я хотів би лягти в нору де-небудь і сховатися", – каже боєць.
Руслану 45, він колишній будівельник. Він брав участь у визволенні правого берега Херсона, де був поранений і отримав контузію. Він згадує, що під час боїв вони могли не спати і не їсти по 5 днів.
У матеріалі йдеться, що багато бійців, які проходять лікування, ще рік тому були фахівцями мирних професій.
Один солдат розповів, що коли повернувся із зони бойових дій, у нього більше не було можливості спати. Інший поділився, що більше не може терпіти натовпу. За його словами, він відчуває в такі моменти, наче "йде на риболовлю, і заплутується в волосіні".
"У мирний час у "Павлівці" лікували людей із важкими психічними захворюваннями, переважно шизофренією, але війна змусила змінити спеціалізацію. Лікарні в Україні не можуть впоратися з кількістю психіатричних травм, командири ж при цьому потребують повернення своїх військових. У червні минулого року в "Павлівці" відкрили перехідне відділення на 40 ліжок, яке за півроку зросло до 100", – йдеться в матеріалі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розстріл Мацієвського, не поодинокий випадок, є свідчення про інші страти беззбройних полоненихх