"Усі процесуальні документи розбиті на 2 групи: "первинні" - ті, які приводять до початку судові провадження, і "вторинні" – ті, які подаються у виробництві або за його результатами. Для первинних існує розділ – Заяви. Там обирається форма, вводяться обов'язкові дані і друкується/копіюється текст. Дуже важливо правильно обрати форму, так як до кожної з них прив'язані спеціалізації суддів, на яких така заява може бути розподілена", – повідомив Дубинко.
За його словами, після початку виробництва або приєднання до нього нового учасника/представника (така форма є в "первинних" заявах) такий заявник починає бачити в своєму розділі "Справи" всі його матеріали (за винятком деяких видів матеріалів деяких кримінальних справ). При цьому в розділі існує можливість подати "вторинний" документ.
Якщо учасник/представник не бачить у себе в кабінеті всіх своїх справ – це означає, що суд не має ідентифікаційного номера учасника/представника. Або ж не вніс в картку справи представника/учасника або його ідентифікаційний номер платника податків.
У цьому випадку, як зазначив Дубинко, необхідно звернутися в суд (можна через "первинну" форму), хоча суд може відмовити, так як має право розглядати "в папері" розпочаті проваждження.
Якщо ж учасник/представник не бачить у себе в справі всіх документів у справі або деякі з них не відкриваються, в такому випадку суд не "підшив" в електронну справу документ, або ж суд "підшив" документ (створив його картку), але не прикріпив скан документа. Також може бути, що формат вкладення не має вбудованого засобу перегляду (наприклад, рідкісний формат відео, поданого як доказ). У першому і в другому випадках, за його словами, необхідно звернутися в суд, в третьому – в держпідприємство "Інформаційні судові системи".
Нагадаємо, рік тому почав свою роботу Єдиний інформаційно-довідковий центр судової влади України.