У Бучі на Київщині 28 березня відбулася презентація збірки "Історії сильних" – книги, написаної українцями про українців, які пережили жахи окупації, полону, тортур, бомбардувань і ракетних обстрілів. Книга створена за підтримки засновника благодійного фонду Вадима Столара. До неї увійшло 63 історії, передає УНН.
Книгу планують презентувати в Європі для того, щоб там не забували, що відбувається в Україні.
На початку заходу відбувся театральний перформанс під час якого актори розповіли декілька історій з книги. Зокрема, історію молодої жінки Ганни Кліми з Маріуполя, яка працювала на "Азовсталі" та жила неподалік від цього заводу. Разом із 5-річним сином вони пройшли через жахливі обстріли, пожежі, фільтраційні табори.
На презентації були присутні автори книги, які поділилися щемливими подіями, які вони пережили під час російської окупації.
ІСТОРІЯ ЮЛІЇ ГРИЦАК З ІРПЕНЯ НА КИЇВЩИНІ
Юлії Грицак з дітьми та літніми батьками довелося похапцем тікати з рідного дому в Ірпені, аби не потрапити в окупацію. Від будинку, у якому жила родина Юлії, після ворожого ракетного обстрілу лишилося тільки згарище.
"Мамо, я не хочу бути сімнадцятою вбитою дитиною", - сказав Юлії син після читання новинної стрічки.
Юлія розповіла про те, як двічі її родина намагалася виїхати з Ірпеня.
"Шок, ступор, дикий тваринний страх. Перші дні ми не думали евакуюватися, тому що ми не думали, що такий жах може бути в центрі Європи. Тоді не було раціонального мислення. Але коли біля будинку скинули бомбу, ми з дітьми, батьками ухвалили рішення евакуюватися. З першої спроби у нас не вийшло, тому що автомобілі розстрілювали впритул. Евакуювалися з другої спроби. Я відверто думала, що це кінець. Я думаю, що я не одна в цій залі, хто в якийсь момент відчув відчай. Я думала, що ніколи не повернуся в Ірпінь, але ми повернулися", - розповіла Грицак.
ІСТОРІЯ ЛАРИСИ ГОЛОВАНЬ З МАРІУПОЛЯ
Лариса до повномасштабної війни працювала провідним економістом на відомому металургійному комбінаті імені Ілліча. Її сім’я, втративши житло, виїхала з окупованого Маріуполя до Києва.
"Наша сім’я виїхала 16 березня, як раз коли ще були запеклі бої. Ми були без світла, без води", - сказала Лариса.
У Лариси двоє дітей.
"Одному ще не було й двох років, а іншому - вісім. Літаки літали постійно, і діти дуже лякалися. Вони вже потім настільки звикли до цього, що вони вже знали, коли потрібно тікати. Дуже тяжко було виїжджати…" - поділилася Лариса.
Волонтерка Фонду Вадима Столара Наталія Приходько розповіла журналістам, що на книгу витратили майже два роки, а концепція зародилася у квітні 2022 року.
"Ми розуміли, що з нами діляться історіями, і їх потрібно зберігати. Одна з наших волонтерок – Валерія сказала: "Це важливо фіксувати. Давайте збирати ці історії і оформлювати в книгу". Тоді народилася ідея назвати книгу "Історії сильних". Ми опрацювали дуже багато історій, але у книгу увійшло 63, тому що вони найболючіші, вони ті, які має прочитати кожен за кордоном та зрозуміти, що відбувається в Україні", - сказала Приходько.
За її словами, книга надрукована невеликим накладом, не для продажу.
Волонтерка Фонду Вадима Столара Валерія Лебедєва зазначила, що мета цієї книги - показати Україну у війні.
"Мета цієї книги - показати Україну, Україну у війні. Ту, яку ми бачимо з вами кожного дня. Ці історії, на жаль, не увійдуть у підручники, але їх повинен почути кожен з нас, і тому ми розпочали роботу над книгою. Ми багато спілкувалися, чули та навіть бачили страшні, моторошні історії простих людей, сильних українців, незламної нації", - сказала Лебедєва.
Вона зазначила, що волонтери фонду щиро вдячні засновнику та меценату благодійного фонду Вадиму Столару.
"Хочу подякувати волонтерам Фонду, які з перших днів масштабного російського вторгнення допомагають людям.
Дякую команді за ідею та кропітку підготовку цього важливого видання. Дякую героям книги, її авторам - за довіру, відкритість, щирість та силу духу. Впевнений, що "Історії сильних" привернуть увагу та викличуть інтерес і в Україні, і за кордоном", - сказав Вадим Столар.