Першу в світі плавучу електростанцію з кінця 2000-х років будували на території ВАТ “Балтійський завод” у Санкт-Петербурзі. Головний енергоблок спустили на воду ще в 2010 році. Як раніше повідомляв представник “Росенергоатому” (займається фінансуванням проекту) Сергій Зав’ялов, загальна вартість проекту становить до 30 млрд руб. Близько 22 млрд руб. становить вартість головного плавучого енергоблоку, ще близько 7 млрд — витрати на берегові споруди.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бельгія закриє всі ядерні реактори до 2025 року
Ще на початку 2017 року запуск реактора викликав критику з боку екологів, у тому числі і організації “Грінпіс Росія”. Її представники вказували, що ядерно небезпечні роботи у Санкт-Петербурзі були заборонені ще в 1990-і роки. У Ростехнадзоре у відповідь вказали, що всі роботи проводилися з дотриманням обов’язкових вимог безпеки.
“Випробовувати ядерний реактор в такому густонаселеному районі, як центр Петербурга щонайменше безвідповідально. Проте перенесення випробувань цього „ядерного Титаніка“ подалі від очей громадськості не робить його менш небезпечним”, — прокоментував Ян Хаверкамп, ядерний експерт Грінпіс Центральної та Східної Європи.
Всупереч запевненням російської влади про безпеку станції екологи вважають платформу вразливою для цунамі.
“Поява плавучої АЕС викликана аж ніяк не реальними потребами Чукотки. Зараз говорять про те, що плавуча АЕС могла б там працювати як демонстраційний експонат для потенційних зарубіжних замовників, хоча там є значний потенціал для використання енергії вітру”, — заявив керівник проекту енергетичної програми Грінпіс РФ Рашид Алімов.
На своєму шляху платформа пройде через естонські, данські, шведські та норвезькі води, а використовувати її планують поблизу берегових ліній.
"Академік Ломоносов" — перша у світі плавуча АЕС, за допомогою якої планують забезпечувати енергією поблизу півострова Чукотка у РФ. Її завданням стане заміна потужностей Білібінська АЕС. Енергоблок має забезпечити електрикою портові міста, газові та нафтові платформи у відкритому морі. Також він може використовуватися в якості опріснювача і виробляти до 240 тис. кубометрів води щодня, термін служби енергоблоку - 35-40 років. Потужність плавучої станції у 70 МВт забезпечують 2 модифікованих суднових реактора. Коли станція добереться до Мурманська, де мешкає 300 тисяч людей, її заповнять ядерним паливом і запустять реактори.
Нагадаємо, 26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції - техногенна, екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку ЧАЕС, розташованої на території Української РСР. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Унаслідок аварії прямого радіаційного ураження зазнала дванадцята частина території України. Постраждали 3,2 млн людей, серед яких понад 1 млн дітей. Небезпечний рівень радіоактивного забруднення спостерігається на площі понад 50 тис. квадратних метрів. Евакуйовані 116 тис. жителів із 76 населених пунктів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження.