Цитата
«Насправді, ми не можемо знати, які зміни вже відбулися, адже поки що ще знаходимося в процесі змін та всередині подій, які ще не закінчилися. Ми не знаємо, які ще події з нами відбудуться, тому наша ситуація може бути описана за теорією хаосу другого порядку. Хаос першого порядку – це коли відбувається величезна кількість змін, кожна з яких може змінити ситуацію. Другого порядку – коли навіть інформація про зміни може змінити ситуацію. Тобто, зараз ми перебуваємо в ідеальному хаосі. Але деякі речі ми можемо зафіксувати і спрогнозовувати, як вони можуть розвиватися в подальшому, якщо кардинальних змін в системі не відбуватиметься», – розповів Кім.
Перше, що спостерігається в українському суспільстві – каскад провини. Це деструктивна емоція та відчуття, коли люди, які виїхали з України, відчувають провину перед тими, хто залишився; ті, хто залишився, відчувають провину перед тими, хто волонтерить; волонтери відчувають провину перед тими, хто воює; військові відчувають провину перед тими, хто загинув. На думку психолога, це формує потребу в людей бути корисними.
«Тобто, не дивлячись на те, що в нас зараз не задоволені найнижчі потреби за пірамідою Маслоу – потреби в безпеці – ми намагаємося орієнтуватися на інших і бути іншим корисними. Це проявляється як на рівні особистості, так і на рівні організацій, компаній, державних інституцій. Можемо сказати, що бути корисним для інших – це нова ідеологія. Я не впевнений, що вона може довго тривати, але зараз суспільство відчуває саме це», – розповів психолог.
Деталі
Відбулися зміни на рівні сімʼї. Велика кількість сімей розділена: дружини з дітьми за кордоном, а чоловік – в Україні, або дружина з дітьми в Україні, але чоловік пішов воювати, чи навпаки – воювати пішла жінка. Через це члени родини тривалий час перебувають на великій відстані один від одного. Як зазначив психолог, з одного боку це актуалізує потребу в сімейних стосунках, а з іншого – це важке випробування для сімʼї, яке не всі зможуть пройти. Наразі росія заподіює значної шкоди інституту сімʼї.
«Достатньо високий рівень агресії. Не дивлячись на патріотизм та єднання. Я, наприклад, це спостерігаю в поведінці підлітків. Підлітки починають дуже часто лаятися. І це не тому, що достатньо тривалий час по телевізору всі лаялися. Агресія завжди, особливо у підлітків, приховує відчуття внутрішньої агресії. І це проблема, з якою нам необхідно буде мати справу. Зараз таким собі магнітом для агресії є росіяни. Але що буде далі, складно сказати. Після закінчення війни рівень агресії не завжди спадає так само швидко. Навпаки, він може продовжуватися дуже довго», – вважає Кім.
Окрім того, спостерігається високий рівень так званої травми свідка. Українці, що не стали жертвами агресії, спостерігають за тими, хто постраждав, та сприймають це як власне горе. Це призводить до того, що суспільство знаходиться в стані емоційного виснаження внутрішніх ресурсів.
«У суспільстві продовжуються потужний і масштабниий процес формування горизонтальних звʼязків. Волонтерство та допомога іншим стали нормою поведінки. На рівні суспільства це підвищує рівень довіри один до одного. Звісно, не означає, що суспільство буде довіряти, але це один з факторів, який може до цього призвести. Ми бачимо, що величезна кількість випадкових людей достойні довіри, а це автоматично викликає зміну про уявлення оточуючого світу», – розповів психолог.
Завдяки тому, що Україна достойно відстоює свою свободу, ми отримуємо власну історію успіху та позбуваємося комплексу меншовартості, який завжди нам був притаманний.
Також відбулася зміна формату ідентичності. Раніше на першому місці стояла регіональна ідентичність, а далі – місцева і національна. Тобто, українці насамперед ідентифікували себе з певними регіонами, наприклад, Донбасом, Слобожанщиною, Закарпаттям. Зараз це відчуття відійшло на третій план, а на першому – державна та національна ідентичність, на другому – місцева. Наприклад, “я українець з Києва”.
«На загальносвітовому рівні Україна остаточно стає частиною європейського світу та відривається від колишнього радянського простору. Понад те, набуває привабливих рис для колишніх радянських республік, адже демонструє силу і спроможність чинити спротив агресору. Не тому, що в неї правильна політична чи економічна модель, а тому що вона сильна. Персональна історія успіху приваблива для оточуючих. Окрім того, створений прецедент на право не поважати росіян. Їх раніше ніхто особливо не любив, російська пихатість була знайома всім “братнім” республікам. Але зараз вже є право їх не поважати, яке розповсюджується на всіх», – розповів Кім.
Нагадаємо
Політолог розповів, як Україна змінилася за рік повномасштабної війни.