“З усіх інтерв’ю, які ми опрацьовували, ми відібрали 116 свідчень потерпілих, 58 з цих свідчень містили згадки гендерного і сексуального насильства, а інші 38 були важливими у контексті того, щоб зрозуміти, що саме відбувалось у цих незаконних місцях несвободи, для того, щоб встановити усіх відповідальних за ці злочини... По факту, серед задокументованих злочинів - які Міжнародним судом можуть бути визнані такими, що будуть достатньо важкими порушеннями статті 7 та 8 Римського статуту”, — розповіла Н.Гриценко.
Вона додала, що було важливо встановити, що ці злочини “мали масовий характер або були системними”.
“Усі ці злочини, в основному, були спрямовані проти основної маси людей, які були цивільними. Це насильство, затримання, сексуальне насильство... Серед задокументованих злочинів ми виділили такі: зґвалтування чи спроби зґвалтування, погрози зґвалтування, та інші злочини сексуального характеру. Також, це наприклад, примусове оголення, примусова проституція та інше. Також нами було задокументовано дискримінаційних практик, такі як утримання чоловіків та жінок, які були полонені в одній камері”, — повідомила Н.Гриценко.
Крім того, за її словами, дані, які були зібрані, щодо скоєних злочинів на Донбасі, були скоєні представниками усіх сторін.
“Щодо проукраїнських сил, ми можемо сказати, що за інформацією, яка була наявна у нашій організації, не можемо стверджувати, що кількість цих злочинів, їх системність, широкомасштабність досягла рівня, вагомого для Міжнародного кримінального суду”, — констатувала Н.Гриценко.
Як повідомляв УНН, в ООН занепокоєні через умови перебування утримуваних осіб по обидві сторони лінії зіткнення в Україні.