Важливо зазначити, що наукові матеріали, опубліковані на bioRxiv — на даний момент проходять фінальне рецензування. Відповідно, дані результати досліджень носять попередній характер.
Деталі
“За підсумками лабораторних дослідів ми не виявили ніяких свідоцтв того, що коронавірус може інтегруватися в геном клітин. Це говорить про те, що в організмі пацієнтів цього не може статися в принципі або відбувається, але в одиничних випадках. Через це вірус не може з’явитися в організмі повторно, і не збільшується ризик появи раку”, — пишуть дослідники.
У геномі людини і багатьох інших багатоклітинних є безліч так званих транспозонів — фрагментів “сміттєвої” ДНК, які можуть копіювати один одного. Вважається, що вони виникли в далекому минулому, коли в геном наших предків прилаштувалися різні ретровіруси.
В кінці травня цього року молекулярні біологи під керівництвом професора Массачусетського технологічного інституту Рудольфа Єніша виявили, що коронавірус нового типу може вставляти свої копії в геном людини за допомогою ферментів, які виробляють транспозони з сімейства LINE-1. На їхню частку припадає приблизно 20% генома Homo sapiens. Молекулярні біологи під керівництвом професора Квінслендського університету Джеффрі Фолкнера засумнівалася в цьому. Вони повторили досліди колег, щоб перевірити ще раз їхні висновки.
Фолкнер і його колеги заразили коронавірусом культуру ракових клітин, які використовували їхні попередники, і простежили, чи з’явилися в їхньому геномі нові вставки, а також поодинокі молекули ДНК з повною копією або фрагментами геному коронавірусу. Щоб результат експерименту був надійніше, вчені рахували геном кожної клітини по 50 і більше разів. Незважаючи на всі ці зусилля, Фолькнери та його колеги не виявили жодного прикладу інтеграції генома SARS-CoV-2 в людську ДНК.
При цьому під час дослідів з вірусом гепатиту B, який дійсно може користуватися ферментами транспозонів для інтеграції в геном клітин печінки, вчені знайшли подібні вставки. На їхню думку, це свідчить про те, що в дослідженні їхніх колег стався збій в роботі систем секвенування генома або мали місце якісь статистичні помилки при аналізі результатів експерименту.
На користь першого, зокрема, говорить, що усі обривки ДНК-копій коронавірусу, відкриті Єнішем і його колегами, були дуже короткі — в десятки разів менше повного генома SARS-CoV-2. На додаток до цього більшість з них були знайдені зовсім не в тих регіонах, які зазвичай асоціюються з активністю ферментів транспозонів з сімейства LINE-1.
Тому Фолкнер і його колеги вважають, що коронавірус в принципі не може проникати всередину геному людини або він робить це вкрай рідко, щоб залишати які-небудь значущі сліди всередині клітин після закінчення хвороби.