Як відомо, Шевченківський райсуд столиці ухвалив рішення заарештувати майно “Мотор Січ” і передати 100% акцій компанії в управління державному агентству АРМА.
“Україна і СБУ забули, що крім контрольного пакету акцій, який належить китайським акціонерам „Мотор Січ“, ще близько 19% перебували у вільному обігу — були доступні для покупки будь-якому інвесторові, в тому числі через фондові біржі або інвестфонди. Арешт всіх 100% акцій і їх передача агентству АРМА — це звичайний грабіж „маленького інвестора“, тому що у „Мотор Січ“ налічується близько 3 500 міноритаріїв, серед яких є не тільки професійні інституційні інвестори і торговці цінними паперами, але і співробітники заводу, які свого часу взяли участь у його приватизації. Україна не лише експропріювала інвестиції китайців, які заплатили за акції 1 млрд доларів, але і нарвалася на колосальний міжнародний інвестиційний скандал. Але і пограбувала власних громадян-акціонерів. А ще, по суті, викидає на вулицю 17 тисяч співробітників „Мотор Січі“, тому що управляти промисловими підприємствами наші держменеджери-хіпстери не вміють, тільки гробити їх і рейдерити”, — вважає Семідідько.
Експерт нагадав, що історично найвища ціна за міноритарний пакет акцій “Мотор Січ” була сплачена на аукціоні Фонду гарантування вкладів фізосіб — 6 500 за кожну акцію. Це означає, що ринкова капіталізація “Мотор Січ” тільки за показником вартості акцій становила понад 13,5 млрд грн, що приблизно еквівалентно сумі півмільярда доларів. “2,7 млрд грн, або близько 100 млн доларів — ось втрати міноритаріїв, коли держава вирішила забрати собі всі 100% акцій “Мотор Січ”, — підрахував експерт.
За словами Семідідько, як відомо з публічних джерел, китайські акціонери “Мотор Січ” вклали в купівлю її акцій близько мільярда доларів, що вище ринкової капіталізації компанії. “Це звичайна практика — „плата за контроль“, оскільки Богуслаєв продав компаніям з КНР контрольний пакет акцій, який був роздроблений між кількома підконтрольними йому особисто компаніями. Але мільярд доларів — реалістична вартість за контрольний пакет такого типу підприємства. — сказав Семідідько. — Угода з продажу акцій „Мотор Січ“ могла привести до подвоєння її капіталізації, але вона невідома через арешти акцій, які діють з 2017 року і призвели до зупинки біржових торгів цими цінними паперами. Думаю, нікого не здивує, коли ми дізнаємося, що угода з китайцями подвоїла капіталізацію „Мотор Січ“, як мінімум, до мільярда доларів. Але це ж означає, що міноритарії компанії, яким належить 19% акцій запорізького заводу, втратили до 200 млн доларів”, — міркує експерт.
У 2007 році акції “Мотор Січ” були конвертовані в глобальні депозитарні розписки Deutsche Bank Trust Company Americas, які отримали лістинг на Франкфуртській фондовій біржі, що дозволяло розширити пул іноземних акціонерів запорізької компанії. Згодом на сайті The Bank of New York Mellon (BNY Mellon) було оголошено про програму випуску депозитарних розписок за правилом S (GDR) на понад 10% статутного капіталу “Мотор Січ”. До сих пір в базах агрегаторів біржових котирувань можна знайти GDR “Мотор Січ”, але їх вартість за минулий рік впала майже на 100%, паперу у власності іноземних власників перетворилися в неліквідне “сміття”.
“Цілком очевидно, що в захопленні контролю над „Мотор Січ“ Україна проігнорувала і закон, і навіть простий здоровий глузд. Це означає, що всіх інвесторів — від робочих запорізького заводу до фінансових ділків з Волл-Стріт — Україна просто „кинула“. Тепер можна написати ще хоч з десяток найкрасивіших презентацій, концепцій і візій про створення в Україні сучасного фондового ринку, але випадок з „Мотор Січ“ на багато років вперед перетворює це все в „ванільні фантазії“ українських чиновників”, — підсумував Семідідько.