“Інтернет-санкції значно обмежують свободу вираження поглядів в Україні. Ця свобода охоплює право мати та розповсюджувати ідеї та погляди, навіть непопулярні або такі, що шокують”, — зазначив директор Представництва Freedom House в Україні Метью Шааф. — “Ці санкції не є точковими, вони представляють загальні обмеження, які урізають доступ до багатьох ідей та поглядів, які не мають нічого спільного із війною з Росією і не можуть вважатися небезпечними. Те, яким чином ці санкції були впроваджені: без консультацій чи переконливих доказів того, що заблокований контент загрожує безпеці та демократії України, — є серйозним викликом верховенству права, яке лежить в основі демократії”.
Як повідомляють в огляді, санкції не змогли повністю позбавити українців доступу до заблокованих вебсайтів або завдати серйозного фінансового удару по російським компаніям, що ставить під питання їхню ефективність, а такі платформи, як Facebook і Twitter — теж мають проблеми з дезінформацією.
“Просто блокуючи доступ, без прийняття інших заходів для ефективної протидії таким загрозам, як дезінформація, можновладці, фактично, у першу ж чергу підривають заявлені ними ж цілі введення цих санкцій”, — йдеться у повідомленні.
Директор з досліджень у регіоні Європи та Євразії Freedom House Жейка Чакі стверджує, що такі заходи, як санкції, повинні доповнюватися іншими, далекоглядними та орієнтованими на розв’язання наявної проблеми. Тож у цьому плані балтійські країни можуть слугувати позитивним прикладом.
“Хоча вони застосовують заборони та блокування вебсайтів, міцна законодавча база гарантує, що ці заходи є точковими та підлягають оскарженню. Влада країн Балтії також зосереджується на підвищенні стійкості до дезінформації серед громадян та тісно співпрацює з громадянським суспільством і журналістами у процесі розробки заходів реагування на ці складні загрози”, — зазначила Чакі.
Автори огляду вважають, що досвід України та багатьох інших країн показує, що реакційне блокування доступу до інформації не є далекоглядним і навряд чи буде успішною довгостроковою стратегією протидії загрозам у цифрову епоху, коли свобода вираження поглядів є особливо очевидною та критичною у часи конфлікту.
Зазначається, що у розпорядженні української влади є багато інструментів, які дозволили б більш адекватно збалансувати права людини та безпеку, досягаючи у той же час більш відчутних політичних результатів, ніж ті, яких досягнули завдяки санкціям. Серед них:
• Створення високоякісного та об’єктивного контенту, спрямованого на Україну;
• Проведення консультацій зі стейкхолдерами та експерт(к)ами перед введенням будь-яких обмежень чи прийняття рішень стосовно інформації та комунікаційних технологій;
• Уникнення загальних заборон на доступ до ресурсів і чітке обґрунтування будь-яких обмежень, з огляду на те, як вони допоможуть безпосередньо розв’язати проблему, зберігаючи повагу до і захист прав людини;
• Періодичне прозоре звітування про заходи, вжиті державою для захисту свободи вираження поглядів в умовах конфлікту, особливо якщо в рамках цих заходів були введені певні обмеження.
Як раніше повідомляв УНН, у Раді визнали, що повністю блокувати сайти неможливо.
Нагадаємо, 4 вересня минулого року Комітет Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку розглянув законопроект, який дозволяє блокувати сайти.
У липні того ж року тоді ще спікер Ради Андрій Парубій повідомляв, що у парламенті не має голосів для голосування за законопроект, який дозволяє блокувати інформаційні сайти без рішення суду.