Цитата
“Там ціла епопея в стилі мильної опери або багатосерійного детективного розслідування. Питання приватизації починалося з 2000-х років. Я більш-менш знайомий з періодом, який був у 2015 році, коли дійсно впритул підійшли до його приватизації, але спроба була зірвана.
Можна собі уявити і зробити такий висновок, що така довга історія була обумовлена тим, що це підприємство, як ласий шматок, було цікавим для великих російських гравців, які хотіли отримати над ним контроль. І, звичайно, були впливові українські персонажі, які були зацікавлені у тому, щоб зберегти контроль над роботою підприємства, над його активами і це протистояння тягнулося.
У 2015 році, коли була спроба його приватизації, коли дійсно було готово все — втрутилося НАБУ і, власне кажучи, — їхніми зусиллями ця приватизація була зірвана. Після цього підприємство, яке опинилося в центрі скандалу, в тому числі завдяки Саакашвілі (тодішній голова Одеської облдержадміністрації — ред.) перестало бути цікавим великим інвесторам.
(...)
Я не буду оперувати на рівні припущень. Але те, що стосується інтересу великих російських бізнесменів до ОПЗ, можливо, і Дмитро Мазепін був серед них, то це дійсно факт відомий”, — розповів політолог.
Мазепін, Саакашвілі та ОПЗ
У 2015 році у виданні “Дзеркало тижня” була наведена інформація російського видання “Дни” про те, що переговори про купівлю ОПЗ вів Дмитро Мазепін — тодішній власник російського холдингу “Уралхім” та “Тольяттіазот”.
У ЗМІ наголошувалося — Мазепін нібито вже обговорив таку можливість із головою тодішньої Одеської облдержадміністрації Міхеїлом Саакашвілі. В “Уралхімі” такий інтерес і переговори з Міхеїлом Саакашвілі заперечили, однак таке заперечення було цілком природнім, якщо врахувати політичну ситуацію — зазначили тоді журналісти “Дзеркала тижня”.
Додамо
Як стало відомо редакції УНН, за кілька днів до початку війни в Україні, Мазепін спілкувався з президентом рф путіним та обіцяв “здати” Одесу в обмін на контроль над Одеським припортовим заводом, через який його підприємство “ТольяттіАзот” транспортує свій аміак до інших країн.
Можливість такого транзиту та експорту аміаку надалі у російського “ТольяттіАзот” є реально можливою лише по одному шляху — через аміакопровід “Тольятті-Одеса”.
В середньому щороку росія переганяє 2,5 мільйона тонн аміаку через цей аміакопровід. Від поставок аміаку через Україну на Захід росія щорічно отримувала до 12 мільярдів доларів.