“Третій комітет Генеральної Асамблеї ООН прийняв Резолюцію про боротьбу з героїзацією нацизму, неонацизму та іншими видами практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості. Документ, традиційно представлений з ініціативи РФ, отримав підтримку 131 країни. Україна, як і в 2014-2015 роках, опинилась серед держав, які відмовилися підтримати резолюцію (цього разу з США і Палау).
Парадокси демократії по-українськи: офіційний Київ, на словах засуджує будь-які прояви нацизму і нетерпимості, не підтримав резолюцію, яка визнає, що всі держави повинні заборонити будь-яке “вшанування нацистського режиму, його союзників і пов’язаних з ними організацій, офіційно або неофіційно”.
Українська проєвропейська влада відмовилася підтримати документ, який, без сумніву, знайшов би підтримку в суспільстві (для України, що в роки Великої Вітчизняної війни втратила мільйони своїх синів і дочок, які боролися проти фашистської Німеччини, ця тема залишається вкрай болючою). Позиція офіційного Києва йде врозріз з думкою народу. Голосування в ООН — це зрада тих принципів і ідей, які сповідували учасники антигітлерівської коаліції, це злочин проти пам’яті наших батьків і дідів.
Влада відверто потурає радикалам, щоб використовувати їх в боротьбі з політичними опонентами і інакодумцями, з усією очевидністю продемонструвала своїм громадянам і світовій спільноті, що не має наміру боротися з неонацизмом, расовою дискримінацією, ксенофобією і пов’язаною з ними нетерпимістю. Це дає зелене світло праворадикальним силам всередині країни, які намагаються розгойдати ситуацію, розколоти суспільство. Піднімаючи мовне питання, розділяючи громадян на два сорти, вони провокують новий виток протистояння та агресії.
Героїзація ОУН-УПА, руйнування пам’ятників і меморіалів, боротьба з радянською символікою, перейменування міст і вулиць — ось чим сьогодні стурбовані у владі. Це одна з причин відмови підтримати резолюцію, в якій висловлюється “стурбованість з приводу безперервних спроб осквернення або руйнування пам’ятників, споруджених в пам’ять про тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни”.
Безвідповідальна позиція проєвропейської “демократичної” влади — це виклик для світової спільноти. Крім того, така позиція підриває репутацію України на міжнародній арені. Відмова Києва підтримати резолюцію ООН свідчить про те, що в Україні готові закривати очі на діяльність неонацистських праворадикальних рухів. Українські євродемократи так і не засвоїли уроків з подій минулих років. А це означає, що “партія війни” намагатиметься і далі використовувати ідею “печерного націоналізму”, загострюючи конфлікт в суспільстві і розколюючи і без того змучену протистоянням України", - написав В.Медведчук.