Статистика. Біоенергетичний напрям в Україні активно розвивається, каже Шафаренко. Ще 5 років тому в країні нараховувалося лише 12 біогазових установок зі встановленою потужністю 18 МВт. Станом на кінець вересня 2019 року кількість біогазових установок зросла до 46, а їх загальна потужність - до 72 МВт.
"Динаміка - очевидна. Тільки в 2019 році ми ввели близько 4,5 тис. МВт потужностей. Для порівняння, у 2015 році цей показник становив 32 МВт", - каже Шафаренко.
Як виробляється біогаз. Біогаз в Україні виробляється двома шляхами, розповів посадовець. Перший варіант - з відходів сільськогосподарських культур.
"Так, як робить це компанія МХП, яка нещодавно запустила першу чергу комплексу по виробництву біогазу "Біогаз Ладижин", - уточнив він.
На кінець вересня 2019 року в Україні біогаз з відходів сільськогосподарських культур виробляла 21 установка. Їх встановлена потужність - 49 МВт.
Другий шлях - це виробництво біогазу з полігонів твердих побутових відходів.
"Як ви знаєте, в Україні є дуже багато полігонів. Тверді побутові відходи складаються з органіки, і коли вона розпадається, то утворює газ метан, який є дуже вибухонебезпечним та шкодить навколишньому середовищу. Аби уникнути пожеж і отримати від цього прибуток, біогазові установки встановлюють безпосередньо на полігонах: робляться свердловини, викачується газ, який потім спалюється у відповідних установках і переробляється на електричну енергію", - розповів він.
На кінець вересня 2019 року на українських полігонах нараховувалось 25 біогазових установок зі встановленою потужністю 23 МВт.
Комерційна привабливість для бізнесу. Бізнесу цікаво вкладати кошти у розвиток біоенергетичного напрямку, говорить Шафаренко.
"Такі проекти захищені законом, оскільки виробництво електричної енергії з біогазу гарантує інвестору повернення інвестицій, через механізм “зелених” тарифів. Зелений тариф для біогазу на сьогодні становить 12,39 євроцента за кіловат-годину", - розповів він.
Окрім того, у липні 2019 року в Україні запрацювала система аукціонів для розподілу квот державної підтримки виробництва електроенергії. Раніше будь-який інвестор, що побудував електростанцію, яка використовує відновлювані джерела енергії (сонце, вітер, біогаз тощо), мав право продати свою електроенергію Державному підприємству "Енергоринок" за “зеленим” тарифом, який є вищим за звичайний.
З моменту встановлення “зеленого” тарифу така ціна для кожного інвестора зафіксована в євро до 2030 року та змінюється відповідно до коливань курсу валют.
"Такий механізм ввели, щоб залучати інвестиції у відновлювану енергетику країни", - каже Шафаренко.
Потенціал України. Україна - аграрна країна, тож біоенергетичний напрямок є дуже перспективним, вважає посадовець. По-перше, тому, що в країні є велика кількість сировини, необхідної для виробництва біогазу. По-друге, тому, що електрична енергія, вироблена біогазовими установками, є найбільш сприятливою для енергетичної об'єднаної системи, аргументує Шафаренко.
"Річ у тім, що біогазові установки здатні виробляти електроенергію не постійній основі, тоді як виробництво сонячної та вітряної - залежить від погодних умов", - пояснив він.
Відтак, сьогодні перед Україною стоїть завдання - вирівняти показники виробництва електроенергії.
"Адже в загальній структурі сонячної енергії у нас майже 5 тис. ГВт, а якщо брати біогаз і біомасу - то це лише по 70 МВт по кожному напрямку, чого замало", - каже Шафаренко.